У квітні–травні 2020 року Державне підприємство Науково-дослідний центр «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України провело рятівні археологічні розкопки на багатошаровому поселенні «Чаньків-1». У дослідженнях цієї пам’ятки взяли участь і фахівці з інших установ (Національного музею історії України, Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» тощо) та з багатьох міст України (Львова, Луцька, Хмельницького, Кам’янця-Подільського, Києва). Із червня й досі співробітники Дунаєвецької археологічної експедиції Інституту археології НАН України (керівник – завідувач відділу археології ранніх слов’ян Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Олег Петраускас) оброблюють отримані матеріали.
 Поселення «Чаньків-1» і розкопи. Аерозйомка |
Багатошарове поселення Чаньків-1 (Дунаєвецький район Хмельницької області) виявив у 1980-х роках місцевий краєзнавець Володимир Захар’єв. Поселення розташоване на схід від села Чаньків, на обох схилах витоків безіменного струмка, що впадає у річку Тернаву (лівий доплив Дністра). Загальна площа поширення археологічних знахідок по обидва береги струмка склала близько 25 га, що й визначає площу пам’ятки за всі часи її існування. За підсумками рятівних археологічних розкопок у 2020 році на поселенні виявлено матеріали кількох культурно-хронологічних етапів: лінійно-стрічкової культури (VІ тис. до н.е.), трипільської культури етапу B I (V тис. до н.е.), доби бронзи (ІІ тис. до н.е.), раннього залізного часу (західноподільська група, VІII–VI ст.ст. до н.е.), римського (І–IV ст.ст. н.е.) та давньоруського часу (ХІІ–ХІІІ ст.ст.).
Рятівні дослідження в зоні будівництва автомобільної дороги навколо м. Дунаєвці були обумовлені чинним законодавством зі збереження археологічної спадщини України. Польові роботи на цій пам’ятці, проведені в екстремальних умовах (карантин, погодні умови тощо), стали хорошим прикладом конструктивної співпраці між будівельниками й археологами у справі збереження української культурної спадщини. Археологічні дослідження тривали в тісній співпраці з дунаєвецьким краєзнавчим музеєм (повна назва – Комунальний заклад Дунаєвецької міської ради «Історико-краєзнавчий музей»). Співробітники музею (зокрема, Наталія Барахтенко й Ірина Куріловська) активно долучилися до лабораторної обробки отриманих матеріалів. Крім того, за підтримки археологічної експедиції і районного управління культури, туризму та інформації (начальник – Алла Бец) у музеї готується виставка на базі нових археологічних знахідок.
Серед досліджених об’єктів – наземні й заглиблені житла, льохи, господарські та сміттєві ями, а також стародавній кар’єр із видобутку лесу та глини. Загалом під час рятівних розкопок на площі близько 4000 м2 розкопано 70 нерухомих археологічних об’єктів. Переважна більшість споруд датуються добою пізньої бронзи та раннього заліза і римського часу.
 Розкопи. Вигляд із повітря |
 Вигляд згори на площу розкопа ІІ |
Найдавніший горизонт багатошарової пам’ятки «Чаньків-1» представлений виробами з кременю, виготовленими на основі місцевої сировинної бази. Базова частина крем’яних виробів – знахідки доби неоліту, енеоліту та бронзи. Цікавими є випадки так званої реутилізації (вторинного використання) кременю, пов’язані з невеликою групою артефактів середнього палеоліту та неоліту.
 Знахідки доби неоліту та раннього залізного часу |
Найдавніші споруди, досліджені в Чанькові-1, належать до культури лінійно-стрічкової кераміки, яка на цих теренах передувала трипільській і займала великі простори Центральної та Східної Європи. На сьогодні в Україні досліджено вкрай мало таких об’єктів цієї культури. На пам’ятці ж Чаньків-1 вдалося виявити й детально вивчити частину добре збереженої житлово-господарської споруди, вік якої перевищує сім тисяч років.
 Розкопки житлової споруди культури лінійно-стрічкової кераміки (VI тис. до н.е.). Вигляд згори |
Матеріали трипільської культури етапу B I представлені крем’яними виробами й уламками ліпних кухонних глиняних горщиків. Крем’яні знаряддя цього періоду виготовлені з синоманського різновиду сировини. За техніко-типологічними властивостями тут виявлено колекцію крем’яних виробів, яка свідчить про виготовлення знарядь праці безпосередньо на поселенні: це два нуклеуси (напівфабрикати, з яких робили різні знаряддя) різноспрямованого сколювання і відбійник округлої форми. Трипільський асортимент знарядь у цей час відрізняється значною простотою. З-поміж виробів зі вторинною обробкою на поселенні Чаньків-1 виявлено ретушовані відщепи, фрагменти ножів, скребки, скобель. На особливу увагу заслуговують цілі та фрагментовані сокири, деякі з яких мають шліфування.
Доба бронзи представлена головно знахідками з культурного шару. Найцікавішим археологи вважають уламок бронзової одновушної сокирки-кельта. З цим же періодом учені схильні пов’язувати уламки браслетів і булавок, виготовлених із мідних сплавів.
Ранньоскіфський час презентують фрагменти груболіпних тюльпаноподібних горщиків, лощених мисок із загнутим краєм, мініатюрних посудин. Деякі посудини прикрашені розчленованими наліпними валиками, проколами або так званим «перлинним орнаментом». Вироби з металу представлені бронзовими наконечниками стріл, уламками залізних ножів тощо.
Дуже важливими є і матеріали кількох об’єктів черняхівської культури на поселенні, які датуються першою половиною ІІІ ст. н.е. Час існування цих споруд обґрунтовується знахідками бронзових фібул (застібок для одягу) й уламками імпортних пізньоантичних амфор. Цей період формування матеріальних і етнічних рис черняхівської культури, ще погано досліджений в археології. Вважається, що носіями культури були різні племена – східні германці, гето-даки, пізні скіфи, ранні слов’яни й інші. Знахідки з об’єктів у Чанькові-1 представлені ліпним і гончарним посудом, глиняними пряслицями, залізними ножами та кресалом, амулетом з ікла кабана тощо. Важливо, що для ліпного посуду, який в археології вважається надійним етнокультурним індикатором, характерні чіткі риси слов’янської керамічної традиції. Горщики мають слабо профільовані форми, горбкувату поверхню рудого або коричневого кольору, домішки шамоту в глині; миски – лисковану поверхню чорного або жовтого кольору, виготовлені з якісної глини. Особливий різновид форми становлять так звані конічні кришки-плошки, також притаманні матеріальній культурі слов’ян римського часу. Окремі форми ліпного посуду в ранньочерняхівських об’єктах Чанькова-1 мають риси липицької (дакійської) та пшеворської (східно-германської) археологічних культур.
 Розкопки кар’єру черняхівської культури (ІІІ ст. н.е.). Вигляд згори |
 Кар’єр черняхівської культури після остаточного розчищення |
Дослідники впевнені, що отримані дані з археологічних об’єктів свідчать про участь місцевих ранньослов’янських племен у формуванні черняхівської культури на західному Поділлі. Знахідки срібних римських монет І–ІІ ст.ст. н.е. та пізньоантичних амфор вказують на активні й розгалужені контакти ранньослов’янського населення з цивілізаційним центрами тогочасної Європи.
Деякі знахідки місцевого й імпортного походження пізньоримського часу з поселення Чаньків-1 (ІІІ ст. н.е.)
Давньоруський період представляють окремі, проте доволі цікаві знахідки. Крім уламків і цілих форм гончарного посуду, археологи знайшли, серед іншого, бронзовий амулет із рослинним орнаментом, срібний хрестик, скляні браслети тощо.
Особливий інтерес становить знахідка персня зі щитком видовженої овальної форми та гравіюванням по контуру. В центрі щитка зображено, ймовірно, півмісяць ріжками догори, над яким позначено восьмикутну зірку. Нижня частина овалу із внутрішньої сторони вкрита короткими насічками. Цей артефакт можна датувати в широкому хронологічному діапазоні – від давньої Русі до пізнього середньовіччя.
Загальний огляд усієї поверхні пам’ятки «Чаньків-1» дозволив визначити межі її заселення для різних культурно-хронологічних періодів. Було зафіксовано різні висоти розташування об’єктів у різні хронологічні періоди. Не виключено, що це пов’язано зі змінами клімату. У вологіші періоди люди обирали вищі місця, і навпаки – в посушливий час спускалися до заплав річок. Таку закономірність вдалося простежити для об’єктів доби енеоліту, пізньої бронзи-раннього залізного віку та римського часу.
Водночас опрацювання колекцій та архіву Дунаєвецького краєзнавчого музею і проведення розвідок між містом Дунаївці та селом Чаньків дозволяє деталізувати археологічну карту західного Поділля для різних культурно-хронологічних періодів, зокрема, трипільської та черняхівської культур.
Розкопки поблизу міста Дунаївці на Хмельниччині завершились, але опрацювання матеріалу, а отже, й вивчення археологічної пам’ятки Чаньків-1 триває. Науковці з України та інших європейських країн ретельно аналізують знахідки і здобуту інформацію.
P.S. У проєкті з отримання й аналізу археологічних матеріалів із пам’ятки Чаньків-1 брали участь:
– завідувач відділу археології ранніх слов’ян Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Олег Петраускас (керівник проєкту);
– молодший науковий співробітник відділу археології ранніх слов’ян Інституту археології НАН України Мар’яна Авраменко;
– молодший науковий співробітник Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України Богдан Сало;
– молодший науковий співробітник Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України Іван Назар.
* * *
Власними враженнями від розкопок у Чанькові поділився з пресслужбою НАН України керівник досліджень – кандидат історичних наук Олег Петраускас: «Враження залишилися дуже приємні. Попри низку несприятливих обставин. Адже, по-перше, погодні умови квітня–травня погані для археології, в цей час іще дуже холодно і волого. По-друге, додалися труднощі, спричинені пандемією: готелі та міський транспорт не працювали, а потрібно було довезти, розмістити і нагодувати людей. За таких обставин цей проєкт взагалі міг би не відбутися. Крім того, будівельники, які продовжували свої роботи у звичайному режимі, визначили нам доволі жорсткі терміни розкопок – лише до 1 червня. Така неузгодженість державної політики, звісно, заважала. Хочу наголосити, що на Поділлі настільки масштабних робіт у короткий час, мабуть, досі не проводили і там немає пам’ятки, подібної за площами розкопів та кількістю досліджених об’єктів до Чанькова-1.
Нам вдалося, наскільки це було можливо в тих умовах, зібрати велику кількість фахівців із різних напрямів. Тобто кожен історичний період – починаючи від неоліту й закінчуючи давньоруським часом – забезпечував фахівець (користуючись нагодою, хочу подякувати В. Ветрову, В. Рудю, А. Петраускасу, С. Стопенчуку й іншим). Були серед цих дослідників і люди, які є спеціалістами в певних категоріях археологічних матеріалів – камфорному (С. Діденко), монетному (О. Надвірняк), остеологічному (Т. Бітковська) тощо. Тож нашу експедицію цілком обґрунтовано можна назвати комплексною.
Приємні враження від робіт залишились і завдяки розумінню з боку керівництва Укравтодору, що трапляється не дуже часто, та місцевої адміністрації, яка пішла нам назустріч і створила хороші умови для роботи – не тільки для розкопок, а й для обробки матеріалів. Нам надали приміщення в Дунаєвецькому краєзнавчому музеї, яке абсолютно відповідало нашим вимогам, і самі долучилися до обробки матеріалів.
Те, що наша експедиція отримала в результаті досліджень, можна поділити на два блоки. Перший – споруди доби неоліту, подібних до яких досі не було відомо на Поділлі. Зразки проб для датування ми віддали на аналіз до Польщі та Німеччини і зараз чекаємо на відповідь від наших іноземних колег. Другий блок – пам’ятки римського часу, або ранньочерняхівські пам’ятки. Вони цікаві тим, що містять виключно ранньослов’янський компонент. Загалом, Чаньків-1 є надзвичайно важливою (якщо не принциповою) пам’яткою для цього регіону».
За інформацією Інституту археології НАН України