26 квітня 1986 року у невеликому українському містечку Прип’ять трапилася найбільша техногенна катастрофа у світі. Відлуння результатів вибуху четвертого енергоблока ЧАЕС відчутні й сьогодні, через 35 років від моменту аварії. Крім економічних, екологічних та політичних наслідків катастрофи Україна зазнала значних людських втрат, а понад 100 000 людей були змушені назавжди покинути свою домівку.
В ліквідації наслідків аварії брали участь понад 600 тис. людей, серед яких були і працівники Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут».
Як науково-дослідна установа Харківський фізико-технічний інститут мав на той час вже понад 50-річний досвід досліджень в галузі ядерної фізики, радіаційного матеріалознавства і радіаційних технологій. У 1986 році високий рівень кваліфікації наукових кадрів та особового складу інституту став у пригоді. За короткий термін, для контролю та обмеження поширення радіоактивності в навколишньому середовищі, у ХФТІ були мобілізовані фахівці і виділена спецтехніка. У перші ж місяці понад 50 працівників інституту взяли участь в ліквідації аварії на ЧАЕС.
 Світлина з особистого архіву Мазілова О.В. Чорнобильська АЕС. Прип'ять. Україна |
Для контролю робіт при бурінні свердловин в сторону активної зони реакторного простору ЧАЕС були спеціально підготовлені дозиметристи. Їх задача полягала у тому, щоб проводити вимірювання рівня забруднення поверхонь і простору радіацією за допомогою дозиметричних приладів. Всі роботи біля зруйнованого реактора відбувалися виключно у супроводі та під контролем дозиметристів аби забезпечити максимально можливу безпеку робітників на ділянці.
 Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – Кантемирова В.В. |
Першими в зону ураження від ННЦ «ХФТІ» 13 травня 1986 року відправили співробітника Лабораторії радіаційних досліджень і охорони навколишнього середовища – Володимира Володимировича Кантемирова та Володимира Івановича Кириліна – санітарного лікаря спеціалізованої медико-санітарної частини №2, що працювала на базі інституту. Аж до 30 травня вони працювали в зоні ураження з усією відповідальністю виконуючи поставлене перед ними завдання. На зміну їм прибула наступна група дозиметристів, яка продовжувала розпочату роботу. Упродовж трьох років від ННЦ «ХФТІ» дозиметристами в зоні ЧАЕС працювали: Олександр Валентинович Мазілов (1989 р.), Василь Михайлович Тупиця (1987 р.), Микола Матвійович Єрмак (1987 р.), Анатолій Іванович Донець (1989 р.) та Дмитро Георгійович Андрєєв.
 Мазілов О.В. біля Чорнобильської АЕС. 1989 рік. |
Від відрядження в Чорнобильську зону була можливість відмовитись, але нею ніхто не користувався. Як згадує син Олександра Валентиновича Мазілова– Олексій Олександрович, на питання чи можна було відмовитись від цієї роботи, батько відповідав:
«Можна. Ніхто не примушував. Тільки не прийнято це було. Роботу то треба робити. Якщо ти відмовишся – відправлять когось іншого. Неправильно це».
І хоч фахівці цілком усвідомлювали те, куди відправляються, ані жаху, ані смутку вони не відчували.
«Страху як такого не було. Була цікавість – як людини, і науковий інтерес – як вченого» – казав Олександр Валентинович.
 Співробітники лабораторії радіаційних досліджень, ліквідатори аварії на ЧАЕС: Донець А.І., Мазілов О.В., Андрєєв Д.Г., Кантемиров В.В. |
Крім безпосередньої участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи співробітники ННЦ «ХФТІ» проводили дослідження радіаційної обстановки та радіоекологічного стану притоків Дніпра, розрахунково-аналітичні і експериментальні дослідження, займалися моделюванням процесів взаємодії розплавленого палива з конструкційними матеріалами, активно брали участь в міжнародних науково-практичних конференціях Міжнародного Чорнобильського центру та ДСП «Чорнобильська АЕС». А в 1997 році в ННЦ «ХФТІ» під керівництвом доктора фізико-математичних наук Карнаухова І.М. було розроблено проєкт «Програми по перетворенню об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему», деякі пропозиції з якої були підтримані і скоординовані Національною академією наук України. Тоді ж була створена Координаційна група з проблем Чорнобильської аварії, до якої увійшли представники всіх інститутів Центру. Відповідальним за зв’язки з ЧАЕС було призначено Олександра Георгійовича Толстолуцького.
 Співробітники ННЦ «ХФТІ» - учасники Сьомої міжнародної науково-практичної конференції Міжнародного Чорнобильського центру та ДСП «Чорнобильська АЕС». Славутич. 2005 рік. |
Не можна не згадати про заслуги в ліквідації аварії на ЧАЕС колективів інших інститутів Відділення ядерної фізики та енергетики НАН України – Інституту ядерних досліджень та особисто академіка НАН України Івана Миколайовича Вишневського, а також Інституту геохімії навколишнього середовища та особисто академіка НАН України Емлена Володимировича Соботовича. Першим керівником штабу Академії наук України в м. Чорнобилі одразу після катастрофи на Чорнобильській АЕС було призначено Георгія Віталійовича Лисиченка, який забезпечував науково-практичну реалізацію пропозицій учених Академії наук УРСР з ліквідації наслідків аварії та мінімізації її негативного впливу на навколишнє середовище та населення.
За інформацією музейного сектору ННЦ «ХФТІ»