 Клітини раку товстої кишки людини з ядрами, зафарбованими червоним кольором |
Те, що простою мовою називають словом «рак», насправді об’єднує сотні різних типів цього захворювання. Спільне в них те, що та чи інша клітина «ламається» і починає ділитися нескінчену кількість разів. (...) Науковці вже давно думають над тим, як «сфокусувати» дію препаратів проти раку саме на клітинах пухлин так, щоб ліки не здійснювали «килимове бомбардування» всього організму. Для цього їх треба якось доставити саме до пухлини, де вони будуть працювати, і нікуди більше. Наприклад, їх можна приєднати до наночасточок заліза, ввести до судинного русла і керувати їхнім рухом за допомогою магнітного поля. Такі дослідження проводяться в Інституті експериментальної патології, онкології й радіобіології імені (ІЕПОР) Р. Є. Кавецького НАН України.
Це лише один із потенційно можливих шляхів використання наночасток в онкології. А загалом наночастки можуть бути різними й приєднувати до них можна не лише ліки, але й, наприклад, білки нашого організму, наприклад білок p53, який контролює процес поділу клітин, що за певних обставин може перетворити клітину на ракову, а також ухвалює рішення про загибель клітини, або як цей процес називають фахівці — апоптоз. (...) Українські науковці вирішили навчитися доставляти потрібні білки в ракові клітини за допомогою наночасточок золота. Олена Кашуба пояснює, чому використовується саме золото: «Тому що це один із найбільш інертних металів. На відміну від інших металів, він майже не вступає в хімічні реакції. А щоб його розчинити, потрібна царська горілка». Дослідники намагалися використовувати срібло, але його колоїдні розчини дуже нестабільні. А з золотом, зокрема з його наночастками, різні дослідники працюють вже давно. Цього разу вони використали часточки розміром від 5 до 50 нанометрів. До наночасточок золота дослідники приєднали білок p53, про який вже згадувалось вище, а також білки з родини MRPS18. Вони виконують різні функції, зокрема раніше Олена Кашуба разом із колегами показала, що один із них (MRPS18-2) може наділяти клітини властивостями стовбурових клітин.
Дію таких наночасточок із приєднаними білками дослідники випробували на культурах клітин раку простати різного ступеня агресивності (менш агресивна PNT2 та РС3, отримана з агресивного типу раку передміхурової залози). Виявилося, що під їхньою дією у частині клітин справді запускається процес загибелі.
Але крім цього, дослідники вирішили перевірити, як ці культури клітин реагують на два препарати, що використовуються в лікуванні раку простати, — вінкристин і доксорубіцин. Виявилося, що присутність наночасточок золота з білками робить ракові клітини значно чутливішими до цих ліків. Наприклад, в одному з експериментів чутливість клітин агресивного типу раку РС3 до доксорубіцину підвищилася в 40 разів. У менш агресивних клітин PNT2 чутливість до цього препарату також зросла, але приблизно в 5 разів. Раніше ніхто з науковців не отримував подібних результатів, які показують, як клітини раку можна зробити більш чутливим до відомих препаратів.
То чи можна в такий спосіб лікувати злоякісні пухлини? Якщо навіть і так, то до цього ще дуже далеко. Адже потенційна технологія не пройшла перевірку навіть на тваринах, не кажучи вже про клінічні дослідження. Найближчим часом Олена Кашуба разом зі співавторами роботи планує опублікувати її результати й сподівається, що інші дослідники також зможуть продовжити роботу в цьому напрямі. Дослідниця каже, що в науці часто неможливо вгадати, куди саме треба рухатися, що справді знадобиться, а про які результати одразу забудуть. Іноді дослідження, на яких поставили хрест, стають знову актуальними через десятиліття. «Як сказав десятий президент Інституту Вейцмана професор Даніель Зайфман, “якби ми займалися тим, що вдосконалювали свічку, ми б ніколи не придумали лазера”. Ми б винаходили різні за формою свічки, можливо, ґніт був би з іншого матеріалу або свічка товстіша, проте до лазера ми б не наблизилися», — каже дослідниця. Тому в науці потрібно перевіряти різні ідеї, а час покаже, до чого вони приведуть.
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією ресурсу «Громадське»