Аналіз винахідницької діяльності у наукових установах і закладах вищої освіти України у 1991‒2020 рр. свідчить про такі тенденції.
1. Наукові установи, заклади вищої освіти і підприємства
Основну частину заявок на винаходи і корисні моделі серед юридичних осіб становлять бюджетні установи сфер освіти і науки (90%). Наприклад, у 2016 р. частка поданих установами науки й освіти заявок на винаходи і корисні моделі у заявках від національних заявників – юридичних осіб – склала 88% (винаходи) та 89% (корисні моделі). Частка отриманих ними патентів на винаходи і корисні моделі у загальній кількості патентів від усіх національних заявників склала відповідно 58% (винаходи) та 60% (корисні моделі).
При цьому наукові установи (НУ) та заклади вищої освіти (ЗВО) отримали 90,4% патентів на винаходи і 89,7% патентів на корисні моделі порівняно із загальною кількістю патентів, отриманих на ім’я національних заявників – юридичних осіб.
Щодо винахідницької активності й отримання патентів на винаходи підприємствами слід зазначити, що у 2016 р. з 1277 патентів на винаходи в Україні, отриманих національними заявниками, 1025 (36%) отримали фізичні особи, 744 – організації галузей «Освіта» і «Наука» (58%) та 79 патентів (6%) – підприємства. З урахуванням того, що в Україні у 2016 р. працювало у промисловості 208 великих підприємств, 4652 середніх і 33 695 малих підприємств, один патент на винаходи припадає на 62 великих і середніх підприємства.
2. Подання заявок, отримання патентів
Аналіз показників подання заявок та отримання патентів на винаходи і корисні моделі в наукових установах свідчить про можливість виокремлення трьох основних етапів. Перший – 1993–2000 рр. – падіння подання заявок на винаходи порівняно з періодом до 1991 р., що пов’язано з періодом економічної кризи, скороченням фінансування наукових досліджень і становленням системи експертизи розгляду заявок та видачі охоронних документів. У 2001–2007 рр. спостерігалася тенденція збільшення подання заявок з отримання 5-річних, а з 2000 р. – 6-річних деклараційних патентів, а також із 2004 р. – заявок на корисні моделі, що було пов’язано зі збільшенням фінансування наукових досліджень та загальною стабілізацією в національній економіці.
При цьому тенденція збільшення заявок на деклараційні патенти з 2004 р. продовжувалася поданням заявок на корисні моделі, що було пов’язано з переорієнтацією заявників на корисні моделі у зв’язку з розширенням переліку об’єктів корисної моделі та припиненням із 2004 р. подання заявок на деклараційні патенти.
У 2003–2007 рр. також збільшилося подання заявок на 20-річні винаходи, що корелює зі збільшенням фінансування наукових досліджень, а також пов’язано зі скасуванням у 2004 р. подання заявок на деклараційні патенти і прискоренням здійснення кваліфікаційної експертизи.
У 2008–2019 рр. подання заявок науковими установами та ЗВО перебувало приблизно на одному рівні зі зменшенням у 2015–2016 рр. внаслідок агресії Російської Федерації – припиненням подання заявок від наукових установ, що залишилися на Сході України та в Криму, і зменшенням заявок від установ, що були реорганізовані та продовжили діяльність в інших регіонах України.
Істотне падіння кількості заявок у 2020 р. пов’язане зі збільшенням постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 № 496 зборів за подання заявок та отримання патентів для бюджетних установ – ЗВО, наукових установ, установ сфери охорони здоров’я, оборони тощо (неприбуткових установ) – у 4 рази для винаходів і для корисних моделей – у 12 разів.
Для інших юридичних осіб, підприємств зазначене збільшення становило – 2 рази для винаходів і 3 рази для корисних моделей. Вказану постанову було прийнято попри листи МОН України, НАН України, Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, які вказували на відсутність обґрунтувань збільшення зборів та негативний вплив прийняття постанови на інноваційний розвиток України (див.:
Майбутня Україна: з винаходами та інноваціями або без них?).  Рис.1. Заявки на винаходи і корисні моделі, національні заявники – юридичні особи галузей «Наука» і «Освіта» |
3. Заявки на винаходи порівняно із заявками на корисні моделі
Слід вказати на відмінні підходи у НУ та ЗВО, підпорядкованих міністерствам і державним академіям наук, щодо пріоритетів подання заявок на 20-річні винаходи або на корисні моделі (раніше – на деклараційні патенти). Наприклад, частка 20-річних патентів на винаходи відносно загальної кількості поданих заявок на винаходи і корисні моделі у 1991‒2016 рр. становить: для бюджетних установ НАН України – 42%, НААН України – 21%, МОН України – 20%, Міністерства аграрної політики та продовольства України – 13%, НАМН України – 8% і МОЗ України – 8%. Наведені дані свідчать про спрямованість діяльності у ЗВО, підпорядкованих МОН України, міністерствах, галузевих академіях наук на подання заявок на корисні моделі, охоронні документи на які видаються під відповідальність заявника без проведення кваліфікаційної експертизи. Однак такі документи не можуть забезпечити надійної охорони інвестицій у комерціалізацію винаходів.
 Рис.2. Відсоток заявок на 20-річні патенти на винаходи у загальній кількості охо¬ронних документів, отриманих в окремих установах міністерств і академій наук України (1991–2016 рр.) |
 Рис.3. Відсоток 20-річних патентів на винаходи від загальної кількості патентів на винаходи і корисні моделі, отриманих установами підпорядкованими міністерствам та національними академіями наук України (2016‒2018 рр.) |
4. Рівень зборів і винахідницька діяльність
Характерним для винахідницької діяльності у бюджетних установах в Україні є відсутність протягом десятків років – на відміну від практики держав-членів ЄС, нових незалежних країн (таких, як Білорусь, Казахстан тощо) – механізмів і стимулів розвитку інноваційної діяльності, трансферу технологій. Одним із основних негативних чинників, що призводить до згортання винахідницької діяльності в Україні, є також політика уповноважених державних органів у сфері інтелектуальної власності щодо збільшення розміру зборів за подання заявок та реєстрації винаходів, корисних моделей і відсутність рішучих кроків МОН України для захисту інтересів творців та забезпечення розвитку інновацій в економіці.
Наприклад, у 2007 р. у зв’язку зі вступом України до СОТ було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. № 1716 щодо сплати зборів і замінено дві різні шкали сплати зборів для іноземних та національних заявників – однією шкалою.
При цьому ставки зборів для винаходів було збільшено у 18–27 разів. Нові ставки зборів у 2007 році в 7,7 раза перевищували середню заробітну плату в Україні. Відповідні збори у Німеччині, Франції, Великій Британії, Іспанії становили лише 15–39%, у США – 60% середньої заробітної плати. Запропоновані ставки зборів за патентування винаходів в Україні були у 3,7 раза більші, ніж у Вірменії (член СОТ із 2003 р.), 2,1 раза – ніж у Киргизстані (член СОТ із 1998 р.), в 1,5 раза – ніж у Молдові (член СОТ із 2001 р.). Сума зборів на отримання патентів на винаходи становила в Україні 9100 грн (або 1300 євро), у ФРН – 691, в Іспанії – 692, Франції – 761, Великій Британії – 368 євро.
Проєкт постанови, підготовлений Державним департаментом інтелектуальної власності, мав у такий спосіб знищити винахідницьку діяльність у бюджетній сфері, оскільки для бюджетних наукових установ і закладів вищої освіти, установ Міністерства оборони України тощо компенсація витрат щодо здійснення винахідницької роботи не передбачалася. Проте завдяки листам та активній позиції НАН України, НААН України, НАМН України, ректорів провідних ЗВО України, зокрема Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», для бюджетних установ (неприбуткових організацій) у постанові від 19 вересня 2007 р. № 1148 було введено пільгову сплату зборів для неприбуткових установ у розмірі 10%. Однак навіть при таких пільгових ставках – збільшення сплати зборів для бюджетних установ ледве відповідало збільшенню фінансуванню бюджетної сфери в Україні на той час.
Водночас для промислових підприємств ‒ вказане збільшення зборів стало одним із основних причин згортання винахідницької діяльності, що на цей час становить незначну частку в загальних показниках подання заявок та отримання охоронних документів на винаходи і корисні моделі.
Продовження зазначеної політики у 2019 р. та ініціювання Мінекономіки України прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 № 496 зі збільшенням ставок зборів для бюджетних установ у 4 рази для винаходів та для корисних моделей – у 12 разів є системним фактором зниження винахідницької діяльності вже у бюджетному секторі й у світлі загальносвітової тенденції істотного посилення інноваційного розвитку країн є, на жаль, кроками державних органів, спрямованими на згортання інновацій в Україні, про що свідчить спад подання заявок у 2020 р.
5. Статистики винахідництва
Істотного вдосконалення потребує оприлюднення інформації щодо подання заявок і реєстрації винаходів та корисних моделей Мінекономіки України і ДП «Укрпатент». Слід зазначити, що зазвичай у звітах уповноважених органів, ДП «Укрпатент» не наводиться розподіл заявок та отриманих охоронних документів (реєстрацій) на винаходи і корисні моделі між юридичними особами сфери освіти, науки, підприємствами й організаціями, зокрема середніми, малими та мікропідприємствами, що призводить до приховування реальної картини з винахідництвом для підприємств за загальними показниками для юридичних осіб, де основний внесок здійснюють бюджетні установи.
Для останніх років характерним є як перерви в оприлюдненні звітності на сайтах Мінекономіки України та ДП «Укрпатент» (зокрема, за 2016 і 2020 р.р.), так і запізнення з їх оприлюдненням.
Корисними були би також збір та оприлюднення показників, що дозволяють визначати відносну кількість поданих заявок і отриманих охоронних документів на одного працівника установ та організацій, підпорядкованих міністерствам і академіям наук (при цьому має враховуватися чисельність наукових та інженерних працівників; чисельність викладацького складу наукових установ і закладів вищої освіти за природничими та технічними напрямками). Це дозволило би порівнювати винахідницьку діяльність одних ЗВО та наукових установ з іншими за відносними показниками.
Вказане потребує уточнення методології звітності Держстату, де традиційно збирається інформація про загальну кількість викладачів у закладах вищої освіти, а також кількість педагогічних працівників і окремо науково-педагогічних працівників, проте не кількість саме працівників у сферах технічних та природничих наук.
6. Бар’єри винахідницької діяльності.
Слід відзначити існування низки бар’єрів для винахідницької діяльності в Україні, що стосується:
‒ відсутності державних фінансових, податкових, кредитних механізмів розвитку інноваційної діяльності, комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ);
‒ відсутності запровадження в Україні навчання та підвищення кваліфікації фахівців підрозділів з інноваційної діяльності, трансферу технологій та інтелектуальної власності бюджетних установ науки й освіти за рахунок державного замовлення;
‒ необхідності зменшення рівня сплати зборів за подання заявок, реєстрацію, підтримання у силі охоронних документів на винаходи і корисні моделі для бюджетних наукових та освітянських установ (неприбуткових установ);
‒ актуальності прийняття рекомендацій щодо політики ЗВО та НУ з питань створення й використання ОІВ;
‒ зняття законодавчих бар’єрів з утворення ЗВО та НУ господарських товариств з метою використання ОІВ;
‒ методичного забезпечення винахідницької діяльності;
‒ зняття заборон зі здійснення спільної діяльності НУ, ЗВО та суб’єктів підприємницької діяльності з комерціалізації ОІВ;
‒ вдосконалення виплати винагороди винахідникам;
‒ забезпечення підтримки іноземного патентування;
‒ вдосконалення бухгалтерського обліку нематеріальних активів тощо.
* * *
Вказані й інші питання винахідницької діяльності аналізуються у виданні:
Винахідницька діяльність у наукових установах / За ред. Ю.М. Капіци; кол. авторів: Ю.М. Капіца, Т.Г. Косско, Д.С. Махновський, І.І. Хоменко, Н.І. Аралова, М.П. Туров: Наук.-практ. вид. К.: Логос, 2021. 455 c.
Видання можна отримати за ліцензією відкритого доступу на сайті:
Охорона прав інтелектуальної власності та трансфер технологій в наукових установах НАН України. За інформацією Центру досліджень інтелектуальної власності
та трансферу технологій НАН України