21 травня виповнилося 100 років від дня народження Андрія Дмитровича Сахарова. Учений-фізик, ім’я якого сягнуло далеко за межі фізичної науки: Сахаров став чи не найголовнішим символом правозахисної діяльності в Радянському Союзі. За це у СРСР був позбавлений усіх державних нагород, але світ по той бік кордону нагородив його Нобелівською премією миру.
Олег Бажан зазначає: «Уперше свою громадянську позицію Андрій Дмитрович Сахаров висловив у жовтні 1954 року. Саме тоді він підписав колективне звернення до Президії ЦК КПРС про стан біологічної науки в СРСР. В умовах хрущовської «відлиги», під впливом хвилі десталінізації він змінював свої погляди на суспільно-політичне життя — зокрема, в Україні. У зверненні Сахаров засудив антинаукові доктрини академіка Трохима Лисенка, який цькував генетику як лженауку. Саме в часи хрущовської відлиги Сахаров почав віддалятися від завдань, пов’язаних із розробкою зброї масового ураження. Широкий діапазон його знань, проблем, якими він займався, статус секретності дозволяв йому ширше бачити проблеми світу. У 1956 році він почав прискіпливо вивчати біологічні наслідки, які можуть настати після ядерних випробувань. У 1958 році він написав статтю про радіоактивний вуглець та біологічні ефекти застосування ядерної зброї. Академік Сахаров хотів привернути увагу до гонки озброєння, звертався до Микити Хрущова з наполяганням більше не випробувати ядерні зразки зброї. Хрущов не прислухався до думки Сахарова, у спогадах першого секретаря ЦК КПРС є слова: «Я був би останнім слиньком, якби дослухався до думки цього вченого».
Також учений розповів як влада надалі реагувала на правозахисну діяльність Сахарова: «Найвище партійне керівництво не очікувало, що така людина — тричі Герой Соціалістичної Праці, заступник наукового керівника Всесоюзного науково-дослідного інституту експериментальної фізики, з високою зарплатою, службовим автомобілем «Волга», бонусами і статусом людини, яка може отримувати дефіцитні товари — може піти проти системи. Посилена увага радянських спецслужб до фізика почалася з 1966 року після того, як академік почав підписувати звернення, спрямовані на захист прав людини в СРСР. Зокрема, він засуджував появу статті 190 Кримінального кодексу РРФСР. Ця стаття запроваджувала відповідальність за поширення завідомо неправдивих суджень про владу. У 1968 році Сахаров опублікував у «самвидаві» статтю «Роздуми про прогрес, мирне співіснування та інтелектуальну свободу». Спочатку КДБ не знало, як реагувати на появу тексту. Академіка намагалися напоумити. Тодішній керівник КДБ Андропов рекомендував зустрітися з Сахаровим одному з секретарів ЦК КПРС, пояснити «правила поведінки». Надалі спостереження посилювалося, особливо коли Сахаров у 1970 році став одним із фундаторів Московського комітету захисту прав людини».
Ознайомитися із повним аудіозаписом інтерв’ю За інформацією ресурсу «Громадське радіо»