 |
Щодо української літератури учена зауважила: «Весь побут не визначає повною мірою роль письменників, не вичерпує того, чим є сама творчість і що цікавого автор написав. Не варто зводити літературу до життя. Тут є небезпека тривіалізації творчості як такої. Мовляв, усе настільки банально, що кожна людина може сісти і написати все, що хочеш. Якщо Шевченко, чи Леся, чи Франко такі схожі на нас, то чим вони відрізняються від нас і чим я відрізняюся від них? Я радше за герменевтичний діалог між текстом і читачем, де є певна дистанція. Це дає змогу побачити текст збоку, оцінити стиль, майстерність автора, смисли, вписані в текст, розглянути літературний твір як естетичне явище. Адже саме різницею, відмінностями ми всі й цікаві одне одному. Тут страшенно важливо, як література подається в школі. Я нещодавно була в Музеї Лесі Українки, і там мені говорили співробітники, що школярі, яких приводять до музею, перш за все запитують про стосунки Ольги Кобилянської і Лесі Українки. Тобто у школі їм так викладали, що твори Лесі Українки їх не зацікавили. Вони хочуть почути просто життєву історію, трохи приперчену скандальною темою».
Тамара Гундорова також розповіла про роль Українського вільного університету у Мюнхені, його функцію впродовж сторіччя та необхідність підтримки.
Щодо річниці Чорнобильської катастрофи літературознавиця зазначила: «Для мене Чорнобиль залишається знаком цілої епохи. Дуже важливо, однак, розуміти, що рецепція його змінюється. Чорнобиль є подією символічною, подією глобального масштабу, і нам варто це усвідомити. Він потребує своєї концепції, так само як своєї пам’яті, котра досі ще не розроблена. Ми часто зводимо Чорнобиль до ідей і лозунгів, які не повністю відбивають смисл самої події. Комеморація Чорнобильської аварії розвивалася кількома етапами. На початку 1990-х років Чорнобиль стає частиною боротьби України за незалежність й ототожнюється з ідеєю «духовного Чорнобиля». З початком двохтисячних він сприймається в аспекті катастрофізму – в сенсі руйнування екології, здоров’я, загрози атомної енергетики, знищення культури. Сьогодні Чорнобиль все більше асоціюється з крахом Радянського Союзу, тобто набуває символічного змісту першого акту розпаду радянської системи. Адже він підірвав довіру до ідеології, показав облудність радянської системи, проявив інформаційний вакуум, в якому жили радянські люди. Думаю, особливе значення має Чорнобиль саме в Україні, хоча Горбачов, наприклад, говорив, що Чорнобиль розпочинає епоху перебудови. Але саме в Україні він став складовою національної ідеї і боротьби за незалежність. (...) Я у своїй «Післячорнобильській бібліотеці» власне і намагалася вписати Чорнобиль у глобальний культурний контекст. Однак саме цей аспект мого дослідження не знайшов розуміння, більше того, мене навіть звинуватили у тому, що я применшую людську трагедію, коли говорю про символічний зміст Чорнобиля. Зрештою, західні вчені говорять сьогодні про цілий напрям у сучасній культурі – нуклеарну культуру. Саме це я показувала у своїй книжці, коли розглядала Чорнобиль як нуклеарну травму, що змушувала шукати нових форм вислову і породжувала структури нового мислення. Чорнобиль підриває тоталітарне мислення і тоталітарну культуру, але і проявляє порожнини національної культури, яка зазнала колонізації, загострює питання про те, якою є культура ядерної епохи, як впливає розщеплення атома на культуру, мову і образ світу».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією агентства «LB.ua»