5 квітня 1710 року новообраний гетьман Пилип Орлик в Бендерах підписав документ «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького», який увійде в історію як "Конституція Орлика". Латиномовну копію цього документа, яка зберігається в фондосховищі Національного архіву Швеції, можна буде побачити в серпні в Києві під час святкування 30-річчя незалежності України. Інша копія конституції Орлика староукраїнською мовою зберігається в Російському архіві давніх актів, де її в 2008 році розшукав український історик Олександр Алфьоров. Сьогодні разом з колегами він перекладає щоденники Пилипа Орлика. Це понад три тисячі сторінок, написаних польською мовою з вставками французькою, латиною, українською.
Учений розповів про щоденники першого в українській історії політичного емігранта, який очолював державу у вигнанні, а також про трагічну долю Пилипа Орлика; про історичний контекст створення конституції та гуманітарну війну.
Щодо актуальності конституції Орлика Олександр Алфьоров зауважив: «Конституція Орлика − це суспільний договір, який склали основні гравці епохи Гетьманщини: гетьман, старшина, запорожці і духовенство. Сьогодні ми живемо в незалежній Україні вже 30 років і до цих пір у нас не існує справжнього, а не декларативного договору еліт, який окреслював би правила гри. А в 1710 році ті хлопці між собою домовилися. І це не бандитські «договірняки» 1990-х, не загальнонаціональні круглі столи-симулякри 2000-х. Конституція Орлика − це реальний закон, підґрунтям якого був саме договір між елітами. Це документ із величезною кількістю самообмежень всіх учасників політичного процесу. Гетьман не може брати кошти з державної скарбниці, для цього існує його власний земельний наділ. Старшина не може брати надлишкове з козацьких дворів. Не може використовувати козаків для своїх приватних потреб. Антикорупційна складова – це один із дуже цікавих елементів. Тому що в конституції Орлика фіксується, хто, що і коли сплачує. Це історія про те, що нарешті право сили поступається місцем силі права. В конституції Орлика є розподіл на три гілки влади: судову, виконавчу та законодавчу. Це перший прецедент в Європі, коли судову гілку влади забрали у феодала. Бо до цього ти, якщо живеш у якогось барона, він твій суддя. Король – вищий суддя. Судову гілку виокремили. І це дійсно прецедент в європейському праві. Водночас це величезний соціальний проєкт. Тут є соціальний захист − старих козаків, удов козачих, малолітніх дітей. Держава не просто створює шестерні для обслуговування самої себе, ми бачимо, що ця держава піклується про свій народ. Звісно, що в межах розуміння тієї епохи, коли народом вважалося не все населення, а саме панівний стан – козацтво. І нарешті, в преамбулі конституції ми читаємо, що є політична воля повернути Київську митрополію до складу Патріархату Константинопольського. Власне, в 1710 році думали і говорили про те, що відбулося в січні 2019-го, коли в Стамбулі був підписаний томос. Хоча на той момент Київська митрополія знаходилася у складі Московського патріархату лише 24 роки».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією інформаційного агентства «Українська Правда»