За даними ООН, до 2050 року хвороби, викликані стійкими до антибіотиків бактеріями, будуть щорічно вбивати близько 10 мільйонів людей. Вже сьогодні від стійких до ліків захворювань за рік помирає 700 тисяч людей. ВООЗ назвала цю проблему однією з 10 глобальних загроз здоров'ю населення, які стоять перед людством. В Україні споживання антибіотиків корелює зі світовим. (...) Біда в тому, що жоден з 43 антибіотиків, які перебувають зараз на стадії клінічних випробувань, не вирішує проблеми стійкості найнебезпечніших в світі бактерій до протимікробних препаратів. Вчені так і не змогли знайти і розробити принципово нові й ефективні антибактеріальні засоби.
Олена Мошінець зауважує: «Якщо говорити не про глобальну проблему, а про національну, то, в першу чергу, вона в тому, що в Україні відсутні фахівці з антимікробної терапії. Їх немає зовсім, їх не готували раніше, їх не почали випускати і зараз, в умовах катастрофи полірезистентних бактерій. Ці фахівці повинні бути не фармакологами, не терапевтами, а мікробіологами, які розуміють біологію інфекційного процесу і те, як працюють антибіотики, а також відстежують їх ефективність в контексті антибіотикорезистентності в кожному конкретному регіоні, області або госпіталі. На практиці Україна не робить нічого, щоб протистояти проблемі антибіотикорезистентності. Понад те, правда в тому, що ми взагалі не знаємо, якою є реальна ситуація з антибіотикорезистентністю. Немає жодного дослідження, жодного контролю, немає ніяких даних, які маркери (гени) антибіотикорезистентності в якому регіоні або госпіталі домінують. Швидше за все, у нас є всі гени антибіотикорезистентності, які можна знайти в науковій літературі. Я вже стикалася зі штамами, стійкими до всіх антибіотиків. (...) Я постійно беру участь в українських і міжнародних медичних конгресах і у мене складається таке враження: нам гостро бракує власної експертної думки, своїх груп дослідження проблем антибіотикотерапії. Сучасні українські лікарі, навіть імениті, не знають, як зараз розробляються нові антибіотики і як правильно призначати ті, що є на ринку».
Учена пояснила чому обов’язково потрібно зробити бактеріологічний посів, визначати, з якою інфекцією і на якому етапі розвитку маєш справу, а потім вже призначати препарат, і чому лікарі рідко послуговуються даними антибіотикограми та призначають неефективні антибіотики. Також Олена Мошинець розповіла про «госпітальний штам», про те, чому не потрібно закривати баклабораторії та важливість наявності базових знань про антибіотикорезистентність у лікарів.
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією агентства «Цензор.НЕТ»