Найстаріші з наявних у колекції музею комах датуються 1858-1863 роками. Це жуки, яких збирав ще зібрав галицький науковець Максимиліан Сила-Новицький. Саме він у 1860 році видав одну з перших наукових праць про комах в Україні, точніше каталог метеликів Східної Галичини. Якщо говорити про Сергія Глотова, то він є одним з п’яти науковців світу, котрі вивчають грибних жуків роду герафини. Нещодавно він описав новий вид для науки.
Найстаріші комахи, які є в музеї, це – жуки: вусачі, златки та пластинчастовусі: «Це види, які збиралися навколо Львова – у Кривчицях, на Погулянці, на Сихові, в Рясному, на Високому Замку. Кожен експонат містить етикетку з датою та назвою селища. Кожен ентомолог тоді мав власну етикетку. Також у музейній бібліотеці збереглися публікації та каталоги тих осіб, які передавали експонати до музею», – розповідає Сергій Глотов. За його словами, це були часи, коли у Європі відкривалися великі музеї. Тоді запрацювали музеї у Відні, Берліні, Лондоні. Природничий музей у Львові тоді був одним з крупних природознавчих музеїв, куди приїздили відомі європейські ентомологи, автори робіт, які тепер вивчають студенти-біологи всіх вузів світу.
Зараз, на жаль, тих комах, які спокійно жили 150 років тому в лугах та лісах Рясне та Сихова вже важко знайти. А все тому, що місце їхнього проживання забудували багатоповерхівками: «Комахи лишаються там, де є середовище для їхнього існування. Якщо це середовище зруйнувати, то і вони зникають. Якщо зрубати дерево, то загинуть комахи, які з ним пов’язані», – пояснює науковець.
Водночас комахи, які мешкали в Янові, так і залишилися там жити. У колекції музею є екземпляри, датовані 1860 роками. І науковці, які виїздять у Розточчя, знаходять ці ж самі види, що й 150 років тому. Також збереглися комахи в парку на Високому Замку. Туди, на щастя, ще не добралися забудовники.
Немало налічує колекція і червонокнижних видів комах. Це – жук-олень та розалія альпійська: «Є жук лептуза карпатська, який живе виключно в Карпатах. Він дрібний, до півтора міліметра. Ми фотографували його під мікроскопом і відправляли фото колегам з Італії та Норвегії»,.
Також є дуже рідкісні метелики з Південної та Північної Америки – морфіди, косатцеві, аполлони.
Але найбільше екземплярів у колекції дрібних молей: п’ядуни, совки, вогнівки, листовійки. Водночас вони найменше вивчені та досліджені: «Їх дуже багато в природі. В нашій колекції їх є видів 400-500. І не всі досліджені. Комахи зібрані та законсервовані, вони зберігаються, Але фахівці ще не дослідили їх остаточно».
Науковець нагадав, що музеї існують не тільки для того аби їх відвідували люди, це ще й банк збереження наукової інформації регіону.
Кожна річ має свою вартість. В тому числі й грошову. Одна комаха може коштувати як кілька доларів, так і кілька десятків тисяч доларів: «Кілька тисяч доларів коштують косатцеві метелики. Їх подарували музею. Останні 150 років популяція цих метеликів зменшується». Сергій Глотов допускає, що якби зараз хтось схотів створити новий музей і купити до нього таку колекцію метеликів, яка є зараз у природничому музеї, то не вистачило б тих коштів, які виділяються для Збройних сил України на рік.
Інколи науковці знаходять комах, які живуть собі у важкодоступних для людей місцях. То ж знайти їх для науковця вважається великим щастям. Інколи з'являються комахи не притаманні цій території. Але це - не пов'язано зі зміною клімату. Комахи подорожують так само як і люди, транспортом: «Якась комаха може залетіти у поїзд чи літак і приїхати до Львова. Навколо аеропортів та залізничних вокзалів цілі популяції таких комах", – пояснює ентомолог. Ці інвазійні види, за словами науковця, є шкідниками. Вони дуже швидко адаптуються до нових умов і можуть знищувати урожаї сільськогосподарських культур. На жаль, в новому місці у них немає природних ворогів. Тому що найбільше комахами харчуються птахи, а птахи віддають перевагу уже звиклій їжі. Одним з таким шкідників стала каштанова міль.
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією агентства «Вголос»