Олексій Коваленко зазначив: «Вони легко долають величезні відстані, використовуючи літаки, кораблі, потяги та автомобілі заради вторгнення своїх армій. Вони захоплюють простір та змінюють ландшафти, руйнують економіку та погіршують здоров'я людей. Як і в стереотипних прибульців з фільмів, їхні тіла зеленого кольору. Однак жодного відношення до космосу ці войовничі організми не мають. Це звичайнісінькі рослини, які на своїй батьківщині поводили себе чемно, відігравали роль добропорядного члена екосистеми, але потрапивши на нові території, вони пустилися берега. Причини успішності їхніх вторгнень не завжди зрозумілі - часто вони полягають у відсутності природних ворогів, наявності сприятливих до проникнення екосистем та ефективному використанні поживних речовин. Незмінним лишається одне - рослини-чужинці мають значний вплив на життя сучасної людини. З-поміж них на окрему увагу заслуговують п'ять видів».
Учений розповів про гігантські борщівники, клен ясенелистий, золотушники, ваточник сирійський та робінію – несправжню акацію.
 |
Про борщівники Олексій Коваленко розповів наступне: «Попри свою назву, яка навіює приємні асоціації з найвідомішою українською стравою, гігантські борщівники малопридатні до вживання в їжу - на відміну від місцевих видів борщівника сибірського та європейського. Борщівники-чужинці часто виростають до висоти 4-5 м і таким чином є одними з найбільших трав, які можна зустріти в Україні. До Європи вдерлося три таких види – борщівник Мантегацца (Heracleum mantegazzianum), борщівник Сосновського (H. sosnowskyi) та борщівник перський (H. persicum). В Україні найбільші проблеми викликає борщівник Сосновського. Раніше цей вид траплявся лише у східній частині Великого Кавказу, у Закавказзі та на північному сході Туреччини. Проте у 1947 році в СРСР почалася масштабна кампанія з культивування цього виду. Здавалося б, блискучий задум – вирощувати вид, який за короткий період часу дає вражаючу кількість біомаси. Та худоба не оцінила таку їжу. Більше того, м'ясо та молоко корів на борщівниковій дієті мали неприємний запах, а на слизовій оболонці тварин почали фіксувати сліди опіків. Досить швидко агітаційні матеріали про користь нової культури перестали працювати й вирощування борщівника зійшло нанівець, але за цей час він вже почав успішно вирощувати себе сам. (...) У місцях проникнення борщівник витісняє місцеві види, затінюючи їх. Цей вид містить у своєму складі речовини - фуранокумарини, які мають фотосенсибілізуючі властивості. Під час контакту соку рослини зі шкірою клітини епітелію стають набагато чутливішими до дії ультрафіолетого випромінювання, виникають страшні опіки (навіть 3-го ступеня). Особливо небезпечний контакт із слизовими оболонками очей, які можуть завершитись сліпотою. Пошкоджена ділянка шкіри може залишатися уразливою до дії сонця протягом кількох років».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією платформи «BBC.NEWS Україна»