Учений пояснює, що 5 серпня 1921-го ЦК КП(б)У відправив до усіх губкомів УСРР телеграму, якою заборонив згадувати про голод в Україні, означивши його, на відміну від ситуації в Поволжі, «неврожаєм». Ухвалене на вимогу Кремля рішення було спрямоване не лише на посилення допомоги Поволжю, а й на створення умов для ліквідації антибільшовицького повстанського руху.
Геннадій Єфіменко зазначає: «Справді вголос про голод в Україні заговорили лише після VI Всеукраїнської конференції КП(б)У, яка відбулася 9-13 грудня 1921 року. Її початок засвідчував, здавалося б, тенденцію до замовчування. Приміром, Х. Раковський у своїй звітній доповіді, проголошеній 10 грудня, про голод згадав лише у контексті ситуації в Росії. Щодо збору хліба, то у нього взагалі йшлося про здобутки: мовляв,
«минулого року до цього часу ми мали 13-15 млн. пудів хліба, зібраних за продрозкладкою; цього року маємо понад 50 млн. Це дало нам можливість нагодувати робітників, дати їм премії». Лише під час обговорення доповіді проблема голоду була озвучена вголос. Найрезонанснішою та найвідвертішою виявилася репліка Миколи Скрипника, який зауважив: «Хіба це не було очевидно, що ми йдемо до голоду? ЦК затримував це питання. Йшов тиждень за тижнем, місяць за місяцем, і тільки тепер ми бачимо вочевидь помилку, виявлену тут. Ми тоді не насмілювалися казати, що у нас, в нашій благодатній Україні — голод. Ми мали про це сказати раніше і у відповідності з цим напружити свою увагу на цьому напрямку». Цікава деталь – у друкованому звіті частина зауваги Скрипника, перш за все слова про благодатну Україну, була вилучена (у тесті це виділено напівжирним курсивом)».
Ознайомитися з повним текстом статті можна на сторінці науковця За інформацією ресурсу «Ділова столиця»