 |
Учений пояснив чи можна, користуючись науковими даними, відслідкувати штучність чи не штучність походження коронавірусу: «Науковці закрили це питання, і це сталося ще в лютому цього року, коли було просеквеновано, тобто визначено послідовність усіх літер у геномі цього вірусу. І ця послідовність була порівняна з усіма попередніми вірусами — його родичами — і вийшло, що він такий же. Він має проксимальне походження, тобто він мав своїх прародичів: матусю, татуся, бабусю. Він не виникав на рівному місці, це не якийсь гуманоїд, якого створили вчені в лабораторії. (...) Версія про штучне походження є найбільш небезпечною. Її підхоплює конспіративне мислення сучасної — і не тільки сучасної — людини. Завжди хочеться думати, що хтось розумний і дуже підступний, злий і небезпечний створив для нас цю жахливу ситуацію. І це дозволяє нам перекласти відповідальність із себе на когось більш розумного, жорстокого. Тому перша версія була відкинута давно. Зараз не дивує, що до неї все одно повертаються. Ще одна версія — це витік із лабораторії. Зовсім інша історія. Витік природного вірусу, який виник природним шляхом, може бути з лабораторії. Там його досліджували, з ним працювали, заражали певні клітинні лінії, дивилися на певні особливості цього нового вірусу. І потім унаслідок якоїсь недбалості чи помилки співробітників лабораторії, але, можливо, з якогось злого умислу вірус потрапив у суспільство. Це власне й питання до розвідки. Тобто його не створювали, його досліджували в лабораторії, але відбувся витік».
Віктор Досенко розповів як ми можемо, дивлячись на структуру коронавірусу й на те, як він змінюється, визначити, як він буде мутувати: «Основне при мутуванні вірусу — це наші ендогенні системи, наші ферменти — людські чи кажанів. У наших клітинах є елементи редагування РНК. От як текст редагує редактор, коректор, так само є наші ферменти, які редагують будь-які РНК. А це РНК-вірус, тому він може бути відредагований. Він редагується постійно в організмі кожної хворої людини й зараз, і в Україні, і в США, і в Росії. Саме це є основним джерелом нових варіантів вірусу. Можна говорити про якусь адаптацію, але потрібно це підтвердити фактом. Будь-яка адаптаційна зміна, якщо вона має претензію на стійку зміну, має закріпитися в геномі. А ось факти закріплення якихось адаптаційних змін у цьому вірусі відсутні. Тому тут не потрібно звинувачувати додатково китайських науковців. Вони якісно виконували свою вірусологічну роботу. Далі стався витік. Це цілком можливо, але довести це практично нереально за умов тоталітарного Китаю. У цьому плані це розслідування набуває вже геополітичного, а не наукового, не медичного, не епідеміологічного, а саме геополітичного характеру».
Учений робить позитивні висновки з кооперації людства, наукової спільноти в подоланні цієї пандемії: «Проштовхнулися цілі галузі. Ще 10–20 років тому можна було випускати ДНК та РНК-вакцини. Але якось відкладали це на потім. А тут уже було потрібно. І в які терміни була створена ця вакцина? Це швидко. І яка унікальна ефективність у більшості вакцин, які були розроблені різними корпораціями в різних країнах. Це колосальні успіхи. Кожна розвинена й цивілізована країна одразу підтримала ці дослідження, одразу надала фахівцям необхідні інструменти, нове обладнання, нові фінанси для реактивів. Це колосальний стрибок. На жаль, так рухається людство: доки не запалає, доки півень кудись не клюне, нічого не відбувається. Чи відбувається повільно. А біда примушує, і ця біда продемонструвала колосальні можливості сучасної науки. І це було тріумфом, і цей тріумф наукової думки й пізнання триває».
Учений також зауважив чи є шанси на те, що людство напрацює колективний імунітет до коронавірусу, та наскільки для цього потрібна вакцинація: «Ніколи не було так, щоби колективний імунітет не формувався. Усі попередні випадки різних інфекцій сформували колективний імунітет. Але цей імунітет, наприклад, до грипу, достатньо легко оминається новими варіантами вірусу грипу, теж респіраторного вірусу. Й актуальність грипу нікуди не зникла. Це постійна боротьба нашого великого організму з нашою дуже потужною і гнучкою імунною системою й мікроорганізму, який теж хоче жити. Ми всі разом за допомогою науковців маємо сформувати колективний імунітет. Чи потрібно його буде підтримувати щороку, чи цей імунітет формується на все життя, ми побачимо. Зараз ми маємо відлік від грудня 2019 року. Перші щеплення були зроблені в травні 2020 року для перевірки в цих експериментальних групах. Тобто рік і три місяці з травня ми можемо говорити про стійкість імунітету. Ніхто з цих людей важко точно не захворів, але й не забув імунну інформацію. Кількість повторних захворювань на дуже низькому рівні. Хто захворів один раз, вдруге, як правило, не хворіє. Це все дає нам надію на те, що наша імунна система подолає цю проблему, навчиться й буде з ним розбиратися швидко й ефективно».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією платформи «Апостроф»