Учена пояснила якою має бути гуманітарна стратегія: «Після Майдану виникли інституції нового типу. Як-от Інститут національної пам'яті, Український культурний фонд, Інститут книги. Вони покликані зробити Україну відкритою до світу. Підтримувати інноваційні проєкти, розширювати поняття "культура", зміцнювати національну ідею в різних сферах. Влада тисне на ці інституції, просуваючи своїх людей на керівні посади. Це загрозливі речі. Є й позитив. Наприклад, форум «Україна 30» (створений з ініціативи президента для актуалізації важливих питань. Серед тем – інфраструктурні плани, питання здоров'я нації, децентралізація, судова реформа, інвестиції, енергетика. – Країна). До обговорення гуманітарних проблем залучили менеджерів, громадських діячів, філософів. Головне, щоб напрацювання використали».
Щодо стану вітчизняної науки Тамара Гундорова зазначає: «Наука знецінилася в суспільстві, тому на неї виділяють мізерні гроші. А з нічого не може народитися щось. Багато вчених виїхало на Захід і там зробило кар'єру. Для розвитку потрібні інфраструктура, інструменти, новітні технології, а головне – людський капітал. У 1990-ті в Академії наук вимився середній прошарок науковців. Найпрацездатніші й прогресивні пішли на викладацьку роботу. Лишилися молоді й найстарші. Останні не сприймали новацій, але досі обіймають керівні посади. Зараз відбувається профанація науки – панує думка, що цим може займатися будь-хто. Бачимо дилетантство, квазінауку, плагіат. (...) У країні – високий людський капітал, освічені й культурні люди, є науковий рівень, передусім гуманітарний. Наші вчені за кордоном отримують визнання. Виросло покоління, яке знає мови й стажується на Заході. Виникла навіть традиція "повернення в Україну" – вчені, які здобули освіту і працюють за кордоном, приїздять, щоб створювати тут школи, набирають групи та долучаються до розробки нових тем. Вони – міст між західною і вітчизняною науками. Це перспективно. У кожній сфері є досягнення. Але вони поодинокі».
Щодо формування нової української культури культурологиня зазначає наступне: «Контраст між початком 1990-х і нашим часом колосальний. З'явилося багато інституцій. Народилось і визріло нове покоління. Беремо участь у міжнародних конкурсах, бієнале й перемагаємо. Розвиваються кіно, книговидавництво. Є першокласні автори. Маємо не тільки переклади з іноземних мов, гранти і стипендії, а й молоду когорту перекладачів. Українські тексти теж перекладають на Заході, й вони знаходять там визнання. Для України це важливо – давати джерела інформації в друкованому й електронному вигляді. Тож нова культура народилася. Причому у різних сферах».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією інформаційного агентства «Gazeta.ua»