 |
Учена розповіла яким був літературний процес у 1990-х та про його характерні риси: «Тридцять років – вже історія. Хоча, це, звісно, небагато у порівнянні з вічністю. Але за ці тридцять років стільки всього відбулося – переломів, політичних змін, нових імен та акцій – що ця недалека коротка історія не може не вражати. Часто, коли згадую 1990-ті, думаю: "Як ми це все пережили!?" Зрозуміло, що тоді ми були молодими мрійниками, вірили, що можна все змінити і почати спочатку, перебували у вирі життя. Так, траплялись важкі моменти, але ми з надією дивились у майбутнє і, головне, вірили в себе. 1990-ті були надзвичайно інтенсивним періодом, продуктивним і творчим. Головне – змінювався образ самого письменника. Добре пам'ятаю, як ставав пародійним такий собі образ типового радянського письменника, не обов'язково соцреаліста, але цілком можливо, що й українського патріота, який живе гаслами і пафосом. Але дев'яності роки принесли недовіру до пафосності, дидактики, романтичної героїки, бюрократії. Все це вже сприймалось емоційно й ідеологічно неприйнятним. Хоча героїка становлення незалежної України теж була важливим чинником нового піднесення. Власне, в літературі відбулася зміна генерацій, прийшло нове покоління – богемістів і хуліганів, найвиразнішим з яких було БуБаБу. Змінився спосіб існування літератури: з кабінетного, герметичного простору митці вийшли на площі. Публічні читання, перформанси були чимось абсолютно новим і цікавим, літературні перформанси і читання збирали цілі зали. Це все відбувалось на тлі заповнення білих плям, яких в нашій історії, в історії літератури було дуже багато. Ми жили в інформаційному бумі, коли ти навіть не встигав осягнути все, що відкривалося. А це і відкриття західних літератур, і українських письменників 1920-х років, і образ нової української літературної класики… Винниченко, Хвильовий, Йогансен… Це ж неймовірно цікаві і по своєму складні автори! Тоді прийшло розуміння того, наскільки наша література багата і складна. З'явились переклади актуальних для сучасного світу західних філософів та вчених. Подією стала поява "Антології світової літературно-критичної думки XX ст" М. Зубрицької, де було зібрано праці з різних напрямів літературної критики та філософської думки. Переклади були, можливо, не такі якісні, тепер ми це можемо зрозуміти, проте на них сформувалося нове покоління українських інтелектуалів та письменників».
Тамара Гундорова також пояснила чи залишалось місце в той період серед нових імен тим письменникам, які почали писати за СРСР, окреслила специфіку поезії 2000-х та центральну тему літератури 2010-тих.
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією ресурсу «Українська правда»