View message

Старший науковий співробітник відділу філософської антропології Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, професор кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія» доктор філософських наук Тарас Лютий у своїй статті описав витоки масонства, світогляд його речників та стосунок до масонства українських інтелектуалів: «У довгому ланцюгу становлення масонства раз у раз виникали спільноти, у яких синтезувалися строкаті релігійно-філософські візії, хоча насамперед їхнє завдання полягало в об’єднанні чеснотливих адептів заради благородної справи. Самі речники масонського руху своїми засновниками вважали ремісничі спільноти каменярів, або вільних мулярів. Їхні зібрання відбувалися в ложах, себто будівлях, призначених не лише для роботи й обговорень, а й для зберігання реманенту, ба навіть трапез і ночівлі. Секретні організації на основі етичних настанов мали здійснити вагомі соціальні перетворення та сформувати належні практики співжиття. (...) Масонство в Україні нехай і не було сповна національним, однак залишило доволі вагомий слід: починаючи з ідеї слов’янства, діяльність вільних мулярів усе ж збудила зацікавленість до федералізму, а потім і до визначення політичного місця нашої країни. Окремим питанням є дотичність до масонства людей, яких ми нині звемо інтелектуалами. Григорій Сковорода казав про своє всесвітнє громадянство, проте ніколи не цурався малоросійської вкоріненості. Достеменно встановити ознайомлення філософа з масонством не вдається. За свідченням його молодшого друга Михайла Ковалинського, він із нехіттю ставився до сектантства. Зокрема про мартиністів (назва походить від містика Луї Клода де Сен-Мартена) відгукувався так: допоки їхня обрядовість справлятиме враження мудрості — вона негодяща, натомість на підтримку заслуговує громадянське служіння. Якщо Сковорода не поспішав записуватись у масони, останні першими взялися публікувати його твори. Близькість між ним і каменярами означив Микола Сумцов. Це схильність до старозавітної літератури, байдужість до церковної догматики, увага до морального життя громади тощо. Хай там як, а деякі учні й послідовники Сковороди таки стали масонами. Крім Ковалинського, в їхньому таборі опинилися Василь Томара, Василь Капніст, Семен Гамалія, Іван Котляревський, Василь Лукашевич і багато інших. Дехто з них, як-от Гамалія, перекладали німецьких містиків, приміром Якоба Беме. До речі, на думку слідчої комісії, яка насамперед наклала вето на українські, а потім і польські та російські ложі, Лукашевич нібито марив незалежністю свого рідного краю. Через це йому заборонили залишати маєток. Масонство в Україні нехай і не було сповна національним, однак залишило доволі вагомий слід: починаючи з ідеї слов’янства, діяльність вільних мулярів усе ж збудила зацікавленість до федералізму, а потім і до визначення політичного місця нашої країни».

За інформацією газети «Український тиждень»