View message

Учена зазначає: «Сезонні переміщення тварин залишаються величезною загадкою для біологічної науки. Чому птахи мігрують та як це відбувається – одні з найпопулярніших та найдосліджуваніших тем в історії орнітології, і ми досі доволі далекі від чіткої відповіді на ці питання. Але все ж таки, що нам відомо і чому це важливо? Коли ми говоримо про міграції птахів, то насамперед маємо на увазі довготривалі, часто міжконтинентальні перельоти. Так, багато птахів України та Європи мігрують восени до Африки. Якщо короткотривалі осінні переміщення відбуваються задля пошуку кормового ресурсу, то з довгими перельотами справа складніша. Багато видів птахів летять не просто як їм заманеться, а відповідними сталими маршрутами – міграційними шляхами. Більшість з них прокладається з півдня на північ і навпаки, але існують також і широтні переміщення — зі сходу на захід чи у зворотний бік. На шляху до місць зимівлі птахи втрачають велику кількість енергії та піддаються численним небезпекам. Довготривалі міжконтинентальні подорожі та їхні маршрути еволюціонували тисячі років. У становленні відігравали роль і географія, і тиск хижаків чи конкурентів, і зміна клімату, і тривалість дня, і генетичні механізми».

Орнітологиня пояснює, що існує дві основні гіпотези щодо того, як узагалі виникли міграції та яка з них більш достовірна. Щодо того, як птахи знаходять дорогу, Наталія Атамась зазначає: : «Загадку пташиної здатності до орієнтації у просторі вчені розгадували десятки років, і цей процес ще триває, адже механізмів орієнтації та навігації у них виявилось декілька.(...) По-перше, птахи орієнтуються за сонцем та зірками. Мале пташеня ще в гнізді спостерігає за рухом сонця небом та, використовуючи вроджений дуже точний «внутрішній годинник», запам’ятовує кут нахилу сонячних променів у різний період дня. Птах має постійно калібрувати свій сонячний компас згідно з рухом сонця, і тому малі пташенята, які бачили наше світило у гнізді тільки вранці, не зможуть орієнтуватися за його допомогою вдень. Вночі ж птахам зорієнтуватися згідно з віссю «північ – південь» допоможе Полярна зірка як точка відліку.Найбільш знаменита та загадкова система орієнтування – магнітне чуття птахів. Здатність птахів у буквальному сенсі «бачити» магнітні поля землі пов’язана з наявністю у сітківці їхнього ока спеціальних молекул, що утворюють складний фотохімічний комплекс. Цей комплекс активують хвилі певної довжини у синій та зеленій частині спектру, які сприймаються білками з класу криптохромів. Відповідно до орієнтації голови відносно магнітного поля різниця в інтенсивності таких реакцій у лівому і правому оці обробляється в особливій ділянці переднього мозку, що називається кластер N. А от які саме протеїни точно утворюють цей фотохімічний комплекс – той самий магнітний компас, чутливий до слабких магнітних полів Землі у мільйонні долі тесла, – поки невідомо. На незначних відстанях птахи, як і люди, часто покладаються на візуальні орієнтири – купки дерев, пагорби, водойми. Так вони знаходять, наприклад, своє гніздо або рідне горище на останньому етапі подорожей. Ще одна система орієнтації принаймні у деяких видів – це система та характер вітрів у певній місцевості».

Наостанок учена підсумовує: «Дослідження компасу та карти у птахів, що пов’язане з відчуттям магнітного поля, призвело до розуміння того, наскільки небезпечним для птахів, що мігрують, може бути електромагнітне забруднення на шляху їхньої міграції. Особливо велику проблему для орієнтування становлять великі міста з постійним нічним освітленням та хмарочосами, а також телекомунікаційні вежі. Магнітний компас птахів збивається над мегаполісом, що й казати про банальну небезпеку зіткнення з великими будинками, вітряками та транспортом. Саме тому в багатьох містах Канади і Сполучених Штатів наразі діють програми з часткового вимкнення нічного освітлення під час міграцій, а також заміни міських ліхтарів на ті, що працюють на більш короткохвильовій частині спектру, до якого птахи менш чутливі».

За інформацією платформи «КУНШТ»