16 грудня 2021 року в Інституті економіки та прогнозування НАН України відбулося чергове засідання Громадської організації «Клуб банкірів» із теми «ВВП України: перспективи майбутнього». В обговоренні ключових питань економічного зростання країни взяли участь представники державних структур, провідних дослідницьких установ, банківської спільноти, приватного бізнесу, аналітичних центрів, громадських організацій. На засіданні був також присутній представник Посольства Республіки Болгарія в Україні.
 Під час засідання |
У вітальному слові голова ради Клубу банкірів Людмила Мостова подякувала Інститутові економіки та прогнозування НАН України за багаторічну плідну співпрацю з Клубом, а також відзначила особливу важливість проведення його чергового засідання саме у стінах Інституту і слушність пропозиції заступника голови Ради Національного банку України доктора економічних наук Василя Фурмана щодо вибору теми й місця проведення засідання Клубу.
 Виступає член-кореспондент НАН України Сергій Кораблін (перший праворуч). У центрі – Людмила Мостова, ліворуч – Василь Фурман |
Заступник директора Інституту економіки та прогнозування НАН України член-кореспондент НАН України Сергій Кораблін у своєму виступі торкнувся концептуальних питань економічного зростання в Україні. Він, зокрема, підкреслив проблематичність визначення показника потенціального зростання ВВП. Доповідач зазначив, що, попри поширене уявлення, цей параметр для України становить 4% на рік, кількісне обґрунтування де-факто відсутнє. А це має неабияке значення, адже, серед іншого, саме такі прогнозні параметри закладаються й у стабілізаційні програми Міжнародного валютного фонду, й у програмні документи уряду та центрального банку країни. Проте така динаміка є нижчою за фактичні темпи зростання економік, що розвиваються. Внаслідок цього формується «модель динамічного відставання», за якої економіка, що нібито зростає, з кожним роком дедалі більше відстає від своїх конкурентів. Для України це ще проблематичніше, оскільки фактичні темпи зростання її національної економіки менші за потенційні й часто майже вдвічі поступаються середнім у країнах із ринками, що формуються. За таких обставин наші майбутні горизонти явно позбавлені бажаної привабливості.
Інша проблема економічної динаміки України пов’язана з відсутністю цільових показників зростання ВВП. Адже на практиці застосовуються лише його прогнозні параметри. Уявлення ж, що при дотриманні лімітів за бюджетним дефіцитом (3% ВВП), державним боргом (60% ВВП) і цільовою інфляцією (5±1%) можна гарантувати максимальні темпи зростання, не підтверджуються на практиці. У цьому сенсі показовим є те, що напередодні глобальної кризи 2008–2009 років, коли падіння вітчизняного ВВП перевищило –15%, рівень державного боргу в Україні становив лише 9% ВВП. Не менш вражав тоді й досвід економік балтійських країн, спад яких перевищив «–14%» за рівнем державного боргу від 4% ВВП (Естонія) до 11–13% ВВП (Латвія та Литва, відповідно).
Що ж до максимізації економічної динаміки, то завдяки утриманню цільової інфляції (5±1%) показовим у цьому сенсі був 2020 рік, коли на тлі зниження цінової динаміки до зазначеного рівня економічний спад в Україні становив «–4%».
Зважаючи на структурні (сировинні) вади вітчизняної економіки, можливість її сталого прискорення прямо пов’язана з підвищенням її технологічного укладу. Проте розраховувати на це за нинішніх рівнів валового нагромадження капіталу (7,5% ВВП у 2020 році та 1,4% ВВП у першому півріччі 2021 року), на жаль, не можна.
Заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, провідний науковий співробітник відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку Інституту економіки та прогнозування НАН України у 2014–2018 роках доктор економічних наук Ярослав Жаліло порушив питання про глобальні та національні завдання й перешкоди для прискорення економічного зростання. Він зазначив, що у світі зараз впроваджуються нові підходи не лише до монетарної та бюджетної політики, а й загалом до організації управління економікою. За цих умов стандартні інструменти можуть не спрацьовувати і навіть перешкоджати економічному розвиткові. Координація трьох цілей, що стоять перед Національним банком України, потребує розширення ідеології функціонування цього банку, оскільки природа інфляції дедалі більше відходить від суто монетарного складника. Гасити інфляцію монетарними інструментами можна, але необхідно зберегти її функціональну складову. У світі дедалі частіше використовуються інструменти бюджетної підтримки. Постає питання, як нейтралізувати побічні наслідки фіскальної підтримки для збалансованості економіки та фінансової стабільності. Вирішення цієї ключової проблеми ще належить знайти, але воно напевно лежить у площині формування нових інструментів та інститутів, що забезпечують ефективну каналізацію ресурсів, а також механізмів, здатних мінімізувати спекулятивно-інфляційний вплив фіскальної експансії, оптимізуючи її цільовий вплив на економічне зростання.
Заступник голови Ради Національного банку України Василь Фурман виголосив доповідь «Роль НБУ у досягненні 1 трлн доларів ВВП України».
На засіданні виступили також заступник голови правління Національного банку України у 1993–1994 роках, заступник голови правління Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України у 1998–1999 роках, представник Національного банку України у Верховній Раді України у 2000–2003 роках Борис Марков, директорка Департаменту координації фінансової політики Міністерства економіки України Тетяна Сисоєва, голова наглядової ради Акціонерного товариства «Кристалбанк» Вадим Копилов, радник голови Ради Національного банку України Євген Степанюк, завідувач відділу фінансових ринків Академії фінансового управління Міністерства фінансів України кандидат економічних наук Анатолій Дробязко, голова Правління Агентства із рефінансування житлових кредитів, президент Української іпотечної асоціації Сергій Волков, радник голови Правління Акціонерного банку «Укргазбанк» Владислав Кравець.
 Учасники засідання |
Підсумовуючи результати засідання, член-кореспондент НАН України Сергій Кораблін подякував доповідачам та учасникам заходу за конструктивну і фахову дискусію з концептуальних питань економічного зростання та висловив сподівання на продовження плідної співпраці Інституту економіки та прогнозування НАН України і Громадської організації «Клуб банкірів».
За інформацією Інституту економіки та прогнозування НАН України