В Україні є унікальні геологічні розрізи, що розкривають не відомі досі сторінки історії нашої планети. Результати багаторічних досліджень вендських відслонень долини Дністра, що їх здійснює старший науковий співробітник Інституту геологічних наук НАН України кандидат геологічних наук Андрій Мартишин, розширюють уявлення про хід еволюції органічного світу наприкінці протерозою.
Дністерський розріз відкладів венду (едіакарію) за своєю повнотою, насиченістю палеонтологічними рештками, наявністю різнофаціальних відкладів і доступністю для вивчення є опорним для пізнання історії геологічного розвитку південно-західного краю Східноєвропейської платформи протягом едіакарського періоду та містить унікальну інформацію про процеси та події едіакарій-кембрійського переходу. Палеонтологічні дослідження відкладів пізнього едіакарію Волино-Подільського седиментаційного басейну майже не проводилися протягом останніх десятків років. Водночас, у багатьох країнах за цей період розроблено новітні методи досліджень і отримано багато нових даних про біоту, палеоекологію та хід еволюції органічного світу наприкінці протерозою.
 Скам’янілості й реконструкція біоти едіакарію (автор ілюстрації – Peter Trasler) |
Дослідження кандидата геологічних наук Андрія Мартишина показали наявність скам’янілих решток біоти у переважній більшості стратиграфічних підрозділів розрізу верхнього едіакарію. Виявлено низку специфічних біотичних асоціацій та здійснено глобальну кореляцію деяких із них. Це уможливлює створення в майбутньому детальнішої шкали розчленування відкладів едіакарію та використання її для вирішення прикладних питань пошуку корисних копалин. Зібрано скам’янілі рештки понад 30-ти видів організмів, раніше не відомих у відкладах едіакарію Поділля, але описаних в інших регіонах. Уперше встановлено 6 нових видів і 3 нові роди біоти пізнього докембрію.
 Приклади скам’янілих решток біоти із розрізів верхнього едіакарію Волино-Поділля (ломозівські верстви, кар’єр біля Дністровської ГЕС):2 – рештки організму з аглютинованою оболонкою, позитивний епірельєф; 3 – природно відпрепарована аглютинована оболонка невідомого організму, позитивний гіпорельєф; 4 – скам’янілі рештки організмів з аглютинованими оболонками, епірельєф. Масштабні відрізки – 10 мм |
Встановлено, що до складу біоти пізнього едіакарію входили організми групи Vendobionta та предкові форми стовбурових груп біоти фанерозою. Отримано дані про життєві стратегії організмів едіакарію, вперше у світовій практиці виявлено здатність деяких мобільних істот до активної взаємодії з довкіллям і просторової орієнтації. Описано нові роди та види організмів, імовірних хордових, можливих предків усіх хребетних.
 Аглютинована раковина невідомого організму (Бернашівські верстви, Могилів-Подільський): 5 – епірельєф; 6 – зворотній бік екземпляра |
 Приклади скам’янілих решток біоти з розрізів верхнього едіакарію Волино-Поділля (Ямпільські верстви, кар’єр біля Дністровської ГЕС):7 – Palaeopascichnus delicatus Palij, 1976, первинно описані В.М. Палієм як іхнофосілії та інтерпретовані А. Мартишиним як вірогідні аглютиновані оболонки одноклітинних організмів, позитивний гіпорельєф; 8 – Palaeopascichnus sinuosus Fed., 1981, інтерпретовані як аглютиновані оболонки одноклітинних організмів, позитивний гіпорельєф; 4 – Orbisiana simplex Sok., 1976. Два тафономічні варіанти збереження аглютинованих оболонок, позитивний гіпорельєф. Масштабні відрізки – 10 мм |
Організми групи Foraminifera є важливою складовою морських і прісноводних екосистем сучасності. Ці одноклітинні істоти з мінеральними, аглютинованими й органічними скелетами ведуть переважно бентосний, зрідка планктонний спосіб існування. Достовірні знахідки скам’янілих решток форамініфер відомі у відкладах, починаючи з кембрію. Велика поширеність у породах багатьох стратиграфічних підрозділів і висока чутливість цих організмів до екологічних параметрів середовища дають змогу широко використовувати їхні скам’янілі рештки як стратиграфічні репери й індикатори екосистем минулого. Кілька досліджень показали наявність у відкладах докембрійського віку скам’янілостей, які гіпотетично можуть належати до цієї групи. Нещодавні дослідження молекулярних даних кількох груп форамініфер показали докембрійське коріння цих груп істот і дали підстави спрогнозувати виявлення скам’янілих решток таких організмів.
 10 – об’ємний зліпок нового виду, позитивній гіпорельєф (Ломозівські верстви, село Вінож);11 – зворотній бік екземпляра з 10; 12 – об’ємний зліпок нового виду, позитивній гіпорельєф (Ломозівські верстви, село Вінож); 13 – зворотній бік екземпляра з 12, шліфований зріз. Масштабні відрізки до рис. 2, 3, 7, 9, 10, 11, 13 – 10 мм |
Польові дослідження дали багатий матеріал добре збережених скам’янілих решток організмів з аглютинованими раковинами й об’ємних зліпків істот зі збереженими павутиноподібними системами псевдоподій. Наступним кроком геолога Академії будуть докладні дослідження цих матеріалів із використанням сучасного обладнання.
За інформацією Інституту геологічних наук НАН України