«Московська держава є майстернею із фальсифікацій та дезінформації упродовж століть. Перше достовірне свідчення «редагування» історії походить з XIV століття – жертвою історичної цензури став найдавніший новгородський літопис. Він дійшов до нас у трьох рукописах-копіях. Два документи датують XV століттям, а інший – першою половиною XIV-го. Літопис відомий за умовною назвою «Синодальний список». За збігом, цей твір є найдавнішим зі збережених рукописів, котрі містять руський літописний текст. Саме ця рання копія і зазнала втручання «руки Москви». Це легко вичислити, адже дві інші версії новгородського літопису зберегли незіпсутий виклад, – пише у своїй статті для журналу «Локальна історія» кандидат історичних наук Вадим Арістов, старший науковий співробітник сектору досліджень історії Київської Русі відділу історії України середніх віків та раннього нового часу Інституту історії України НАН України.
Як зауважує вчений, «Московська держава виросла на руїнах Суздальського князівства, поневоленого монголами. Князівства, котре москвичі 1238 року навіть не намагалися захищати і самі фактично зрадили. Та хоч політична історія Москви почалася зі зради, її офіційна риторика впродовж століть активно використовувала це поняття щодо всіх тих, хто опирався московській зверхності. Будь-яку незгоду легко оголошували «изменою».
Як і зараз, так і в пізньому середньовіччі, історична риторика Москви йшла пакетом із зовнішньою агресією. Минуло сто років після редагування новгородського літопису – і 1478 року Новгород став першою жертвою московської експансії. Місто-держава першим пройшло «денацифікацію»: еліту депортували, майно конфіскували, політичну систему демонтували, а головний символ Новгородської республіки – вічовий дзвін – вивезли до Москви».