 Мапа Української Народної Республіки. 1918 рік. Короча позначена як частина України |
У своїй статті науковий співробітник відділу історії української революції (1917 – 1921 рр.) Інституту історії України НАН України кандидат історичних наук Віталій Скальський розповідає про окупацію та масову бійню у місті Корочі влаштовану більшовиками навесні 1918 року.
Учений зауважує: «Поведінка більшовиків була доволі типовою. Відібрали у власників більші будинки та квартири, поселились там самі і влаштували там свої "органи влади". Їздили по навколишнім селам, відбирали їжу і по картках видавали мешканцям Корочі. А також, нібито, "відправляли в Червону армію". Також проводили "мобілізацію" - на їхньому сленгу називалось "ловити дезертирів". Головним по цій ловлі був Василь Косенко. Якщо хто не хотів йти в "червоні", то Косенко зі своєю бандою "виїжджав на місце, де жила сім'я або батьки дезертира, і починали забирати худобу та майно, а будівлі підпалювали". (Вже значно пізніше його спочатку репресували свої, а потім розстріляли нацисти). Звісно, більшовицький режим багатьом був не до вподоби. Був спротив, ігнор розпоряджень, сварки. Селяни збирали сходи подалі від більшовицьких очей, у лісах. Невідомі убили "міліціонера" Семена Мироненка. 22 квітня 1918 року, за тиждень до Великодня, більшовики влаштували у Корочі масову бійню. Спочатку вбивають Леонтія Шафірова. Потім напали на власника маслозаводу Єфима Нужного, а робітники його відбили. Наступними мали стати брати Андрій та Аристарх Волкови. Утім, містяни підняли ґвалт, з церковних дзвіниць забили на сполох, а на площу перед будинком земської управи, у якому засідали більшовики, зібрався мітинг. Більшовики розбіглися».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією порталу «Історична правда»