Академік НАН України Юрій Туниця активно просуває ідею «усім миром» відмовитися від ядерної зброї. За словами Юрія Туниці, незабаром у Львівському національномууніверситеті ім. Івана Франка відбудеться розгляд питання щодо заснування в Україні національної організації – партнера «Міжнародної кампанії за ліквідацію ядерної зброї» (ICAN).
Учений зазначає: «Головний урок віроломної, хижацької війни росії проти України - у необхідності невідкладної ліквідації ядерної зброї. Адже саме наявність ядерної зброї дозволяє росії ігнорувати міжнародне право і поводитися по-варварськи у стосунках із найбільшим сусідом – незалежною Україною. росія погрожує не лише нам, а й усім державам, які намагаються захистити Україну. Великі людські жертви, як з боку окупантів, так і збоку українського народу, не турбують путіна. Він насміхається над горем невинних людей, над колосальними економічними втратами та екологічними збитками. Він, подібно до Гітлера, цинічно промовляє про «гуманітарний» характер своєї «військової спецоперації». Знищуючи при цьому все живе – людей, природу, виробничі об’єкти й інфраструктуру на всій території України».
Юрій Туниця зауважує: «Наявність у путіна ядерної зброї – це гарантія безкарності та вседозволеності у порушенні міжнародного права, правил і звичаїв ведення війни. Не можу погодитися з тими, хто каже, що ядерна зброя – фактор стримування. Без неї, мовляв, будуть постійними воєнні конфлікти. Можливо, в часи Маргарет Тетчер і впродовж останніх 70 років це й був до певної міри фактор стримування. Але війна росії проти України показала, що без ліквідації ядерної зброї завжди знайдуться лідери з імперськими амбіціями та амбіціями на світове чи регіональне управління. В силу мають вступати не лише міжнародні договори з тих чи інших безпекових питань, але й колективний розум та колективна відповідальність. Плюс – колективна совість. Не треба боятися ставити на міжнародній арені питання ліквідації ядерної зброї. Від 2007 року функціонує громадська організація «Міжнародна кампанія за ліквідацію ядерної зброї» (ICAN) зі штаб-квартирою у Женеві. Її завдання – сприяння виконанню міжнародних угод про заборону ядерної зброї. У 2017 р. організація була нагороджена Нобелівською премією миру – за роботу з привернення уваги світової громадськості до катастрофічних гуманітарних наслідків будь-якого застосування ядерної зброї. ICAN має понад 600 партнерських національних організацій в 106 країнах світу. На жаль, в Україні, яка згідно з Будапештським меморандумом 1994 року добровільно відмовилася від третього в світі за потужністю арсеналу ядерної зброї, такої організації досі не створено. Не менш дивним є і те, що постчорнобильська Україна до цього часу не підписала і не ратифікувала Договір про заборону ядерної зброї від 7 липня 2017 р. Нашим дипломатам радив би особливу увагу звернути на Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (1968 р., вступив у силу 1970 р.). Між іншим, цей договір за великим рахунком носить дискримінаційний характер. На час його прийняття ядерною зброєю володіли п’ять країн: США і Росія (90% світового потенціалу), а зараз – 10 країн. Тобто 10 країн мають право лякати інші 180 країн ядерною зброєю. Далі треба з’ясувати причини непідписання та нератифікації Україною договору про заборону ядерної зброї (2017, вступив у силу 2021). Третій з таких договорів – договір про заборону ядерних випробувань. Україні на підставі аналізу причин російської агресії треба негайно вийти з ініціативою про підготовку нового договору – «Договору про ліквідацію ядерної зброї»».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією платформи «Високий замок»