Наскільки згуртованим є зараз українське суспільство і яким воно бачить майбутнє України? Від чого залежить національна стійкість українців під час нинішньої війни? Хто всі ті люди, які досі симпатизують росії? Чи правда, що на Сході й Півдні нашої країни домінувала проросійська геополітична орієнтація? Про це в ефірі телеканалу «Еспресо.TV» розповів заступник директора з наукових питань Інституту соціології НАН України доктор соціологічних наук Сергій Дембіцький.
«Сприйняття громадською думкою вектора змін ситуації в Україні – це один з індикаторів моєї авторської методики, що його соціологічна група «Рейтинг» використала у
нещодавньому телефонному опитуванні [за результатами цього опитування, здійсненого 18–19 травня 2022 року, 76% респондентів певні, що ситуація в Україні надалі поліпшуватиметься. – тут і далі примітки пресслужби НАН України]. А ідея побудови цієї методики виникла у мене тому, що до війни
[мається на увазі початок широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року] в українському суспільстві завжди існував стійкий соціальний негативізм, пов’язаний як із багатьма проблемами у нашій державі (починаючи корупцією і закінчуючи тим, що судова система працює не так, як люди хотіли б), так і з чварами між політиками, а також розділеністю суспільства. Тобто негативним було загальне тло, – пояснює науковець. – Сплески довіри до влади спостерігалися під час майданів, але потім настрої знову поверталися до соціального негативізму.
Чому чимало показників зросло під час війни? Я вважаю, що головну роль тут відіграли очікування: більшість населення не сподівалася, що українська армія і українська держава зможуть стримати такого серйозного супротивника, як рф. Отже, очікування були значно перевищені, тому відбувся позитивний сплеск за багатьма соціальними показниками.
Наскільки мені відомо, через обмеженість ресурсів в опитуванні «Рейтингу» не ставилися запитання за кожною сферою суспільного життя (економічною та іншими). Крім того, слід зважати на те, що йдеться не про об’єктивні зміни у нашій країні, а про вимірювання громадської думки щодо них. Через війну у нас зараз триває бурхливий трансформаційний етап. Усі ми очікуємо погіршення у певних сферах, але тут мова йде про те, яким ми бачимо своє майбутнє. Не за два місяці, не протягом року, а загалом. Мова йде про наші очікування щодо того, як завершиться війна, а ми очікуємо перемоги. Перемога – це вже, звісно, дуже багато. Є різні втрати, зокрема економічні, але у віддаленішій перспективі, якщо говорити про Україну як про державу, люди очікують, що ситуація поліпшуватиметься. Громадська думка залежить від того, як складатимуться обставини – як ефективно керівництво вирішуватиме проблеми, як успішно наша армія стримуватиме ворога, а потім і йтиме у контрнаступ.
Щодо респондентів, які продовжують позитивно ставитися до росії… Це теж частина нашого суспільство, і її погляди потрібно вимірювати якнайточніше. Зараз це доволі складно, бо люди розуміють, що, схвально висловлюючись про росію під час війни, вони себе компрометують. Тому ці цифри можуть бути навіть трохи вищими, ніж 2% [загалом в Україні] або 4% [на Сході України]. Хто ці люди? За даними соціологічного моніторингу нашого Інституту [майже щороку Інститут соціології НАН України – самостійно або спільно з іншими авторитетними українськими дослідницькими інституціями – здійснює масштабне дослідження громадської думки], у старшій віковій групі є люди, котрі досі вважають себе громадянами колишнього СРСР і відверто говорять про свої погляди. Звісно, є також люди, які перебувають під впливом ворожої пропаганди. Але слід розуміти, що це вже маргінальна частина українського суспільства.
Говорімо краще про те, що, відколи почалася війна, понад 90% українців – на одному боці, і що після війни важливо не втратити цієї єдності, не скочуватися до конфліктів усередині країни, які можуть зруйнувати єдність, бо наше суспільство доволі гетерогенне, різнорідне.
Ясна річ, під час війни є певні обмеження щодо якості соціологічних опитувань. Аби отримувати достовірніші дані, слід дочекатись її завершення і стабілізації суспільства. Але в будь-якому разі дані, що їх отримують уже зараз, важливі й показові. Я доволі довго досліджував геополітичні орієнтації українців, і умовно «проблемними» регіонами в цьому аспекті були Схід і Південь України. І все ж неправильно стверджувати, що там домінувала орієнтація на росію. Це доволі різнорідні регіони, в яких відбувалися трансформації, перебудови. І, безумовно, нинішня війна спонукатиме більшість людей звідти, які ще мали сумніви (а таких багато), саме до проукраїнської позиції.
Як я вже говорив, коли ми побачили, як воює наша армія, відбувся позитивний сплеск у настроях українців, і на початку люди вважали, що буквально за кілька тижнів, за місяць усе закінчиться нашою перемогою. Проте війна затягується, і респонденти переосмислюють часові рамки, хоча віра в перемогу української армії не слабшає. Гадаю, багато чого залежатиме від успішності на полі бою і розв’язання економічних та інших проблем. З погляду громадської думки, національна стійкість на цьому етапі висока. Водночас, висока й ціна [війни]. Люди ж розуміють, із чим ми зіткнулися. Але, як на мене, запас міцності у нас іще є».