5 липня 2022 року на церемонії Міжнародного математичного союзу в Гельсінкі (Фінляндія) було оголошено
чотирьох цьогорічних лауреатів найпрестижнішої математичної нагороди – Медалі Філдса (в математичному світі вважається аналогом Нобелівської премії). Серед них – українська математикиня
Марина В’язовська, доктор природничих наук, завідувачка кафедри теорії чисел Федеральної політехнічної школи Лозанни (Швейцарія), яка здобула ступінь кандидата фізико-математичних наук в Інституті математики НАН України.
 Марина В’язовська зі своєю нагородою (фото: Getty images) |
Медаль Філдса присуджується як визнання видатних математичних досягнень за поточну роботу й за перспективи майбутніх досягнень (медалі та грошові призи для лауреатів фінансуються фондом, заснованим канадським математиком Джоном Чарлзом Філдсом (1863–1932) в Університеті Торонто). Її отримав, зокрема, і член-кореспондент НАН України Володимир Дрінфельд – 1990 року.
Марині В’язовській цю нагороду присуджено за розв’язок задачі про пакування куль у восьмивимірному просторі та її внесок у математику. До речі, Марина В’язовська – друга жінка-лауреатка за 87-річну історію присудження Медалі Філдса.
Суть і значення цього наукового результату пояснювала
у своїй статті для видання «Дзеркало тижня» старший науковий співробітник Інституту математики НАН України кандидат фізико-математичних наук Ірина Єгорченко.
Про відзначене Медаллю Філдса досягнення, а також про своє життя й роботу Марина В’язовська розповіла в
інтерв’ю інтернет-виданню Nauka.ua. «Науково-технічний прогрес, який дає нам стільки всього гарного і так покращує наше життя, — це дуже довгий процес. <…> …математики впливають на фізиків і інженерів, а ті, своєю чергою, змінюють життя навколо математиків, змушуючи нас по-іншому думати, спостерігати якісь явища, які людина у ХІХ столітті просто не могла спостерігати. Можливо, математики у ХІХ столітті і були розумніші за сучасних, але багатьох речей просто не було. Натомість вони вже є навколо нас. І, пропускаючи крізь цей досвід математику, яка була придумана ще сто років тому, ми змінюємо світ. А потім цей світ змінить нас. Так і відбувається той самий науково-технічний прогрес», – говорить учена.
У коментарях «Голосу Америки» вона також поділилася тим, як переживає війну на Батьківщині: «Мої батьки та сестри живуть у Києві. Я також виросла і до 20 років жила в Україні. Україна – моя рідна країна. І, звісно, дуже важко дивитись, як її руйнують, скільки життів втрачено. Як і багато українців зараз, ми думаємо про те, як допомогти нашій країні, нашому народові. Придумати різні практичні шляхи, як боротися з цією катастрофою і трагедією. Ця війна, певно, довго триватиме. В будь-якому разі, нам іще довго доведеться давати раду наслідкам. Мені сумно, я пригнічена цими подіями. Але намагаюся знайти якусь мотивацію працювати, робити все, що в моїх силах, бути настільки корисною, наскільки можу».
Більше про українську математикиню читайте у публікаціях видань
«The Guardian» і
«Quanta Magazine».