В Інституті геохімії навколишнього середовища НАН України розробили та відпрацювали нову методику комплексних геоекологічних досліджень уранових родовищ різних генетичних типів для оцінювання їхнього сучасного радіоекологічного стану і прогнозування потенційних екологічних ризиків. Що і як з’ясували науковці – пояснюємо далі.
 |
Оцінка екологічного стану територій, на які впливають потенційно небезпечні техногенні об’єкти, важлива для прогнозування ймовірних ризиків для населення й довкілля. За масштабами впливу на довкілля об’єкти гірничорудної галузі – одні з лідерів серед промислових підприємств. Видобування й переробка уранових руд зазвичай викликає занепокоєння через потенційне посилення радіаційного ризику. Шахтний спосіб розроблення родовищ урану, який нині застосовується в Україні, передбачає видачу гірничої маси на денну поверхню, її збагачення, складування хвостів і напівфабрикату для відправлення на подальшу переробку. Спосіб видобування урану підземним свердловинним вилуговуванням (спосіб ПСВ) придатний для відпрацювання невеликих і неглибоких (так званих «екзогенних») родовищ в осадових породах; при цьому значно зменшуються масштаби промислового майданчика, на якому здійснюється первісна переробка сировини, що знижує радіаційні ризики.
Науковці Інституту геохімії навколишнього середовища НАН України – завідувач відділу мінеральної сировини ядерної енергетики доктор геологічних наук Валентин Верховцев і завідувач лабораторії радіоекології відділу мінеральної сировини ядерної енергетики кандидат геологічних наук Юрій Тищенко – відпрацювали методику комплексних геохімічних і радіоекологічних досліджень уранових та інших родовищ корисних копалин. Методика передбачає виконання натурних (польових) вимірювань, лабораторних вимірювань відібраних зразків (проб), узагальнення і геопросторове відображення результатів вимірювань, їхню інтерпретацію шляхом аналізу взаємопов’язаних показників, отриманих різними методами вимірювання. Зокрема, такий комплексний підхід дозволяє: виокремлювати техногенну складову радіаційного впливу (наприклад, на працюючих підприємствах з видобутку урану); оцінювати внесок іншої господарської діяльності у різні складові забруднення різних компонентів довкілля; прогнозувати екологічні та радіаційні ризики.
Фактичні дані досліджень отримуються завдяки комплексу польових і лабораторних вимірювань широкого спектру – радіологічних (дозиметричних, альфа-бета-гамма-радіометричних, спектрометричних), а також геохімічних, гідрохімічних, визначень валового вмісту мікроелементів у ґрунтах і воді та їхніх мобільних форм у ґрунтах тощо.
Методику вже апробували й відпрацювали на:
– родовищах урану, які експлуатуються в Україні, – Ватутінському (шахта «Смолінська»), Новокостянтинівському (однойменна шахта), Мічурінському та Центральному (Східна частина) (шахта «Інгульська»);
– родовищах урану, придатних для відпрацювання способом ПСВ і перспективних із техніко-економічного погляду на цьому етапі розвитку технологій видобування, – Сафонівському, Новогурівському, Сурському;
– відомих в Україні родовищах урану, які можуть бути придатні для відпрацювання у віддаленішій перспективі, – Михайлівському, Дібровському, Кременчуцькому;
– родовищах інших корисних копалин, перспективних для створення видобувних підприємств, – Пержанському родовищі берилію, Юрівському родовищі титан-апатиту, Ястребецькому родовищі цирконію, Балахівському родовищі графіту.
На перелічених родовищах методика комплексних досліджень використовувалася під час фонового моніторингу територій і незалежного моніторингу діяльності підприємств.
Узагальнення отриманих результатів виконаних досліджень – зокрема, порівняння екологічної ситуації на уранових шахтах і фонового стану довкілля на територіях родовищ, перспективних для відпрацювання способом ПСВ, – показує, що видобувати уран в Україні можна за допомогою сучасних ефективних екологічно прийнятних технологій, які цілком відповідають вимогам радіаційної безпеки.
Загалом методика комплексних геоекологічних досліджень дозволяє отримувати об’єктивні дані про стан хімічного й радіаційного забруднення довкілля внаслідок впливу будь-яких техногенних об’єктів.
 Приклад картування розподілу техногенної складової потужності гамма-випромінювання (шахта «Інгульська», СхідГЗК; родовища урану Мічурінське та Центральне – Східна зона) |
 Приклад картування розподілу ефективної питомої активності природних радіонуклідів (Сафонівське родовище урану) |
 Приклад картування розподілу щільності потоку радону-222 з ґрунту (територія, на якій знаходяться Пержанське, Юрівське та Ястребецьке родовища) |
Отримані результати мають наукове та практичне значення.
За інформацією Інституту геохімії навколишнього середовища НАН України