Голова експертної топонімічної комісії міста Києва, науковий співробітник сектору генеалогічних та геральдичних досліджень відділу спеціальних галузей історичної науки та електронних інформаційних ресурсів Інституту історії України НАН України кандидат історичних наук Олександр Алфьоров у своєму інтерв’ю розповів про те, чому перейменування вулиць і площ в Україні виявилося нашим громадянським внеском у піднесення національної самосвідомості.
Стосовно змін в українському суспільстві вчений зазначає: «Дуже багато погодилися на деімперіалізацію, я сказав би так, тому що цей процес набагато ширший, ніж дерусифікація, декомунізація, десовєтизація. Це деімперіалізація — подолання спадків різного характеру, пов’язаних з імперською окупацією України, яка мала різні форми — чи російської імперії, чи совєтського союзу, чи навіть сьогоднішньої російської «п’ятої колони», яка ставила пам’ятники Катерині II у незалежній Україні. Багато людей сприйняло перейменування позитивно, бо насправді мешкати в містах, селах, які наповнені незрозумілими ідентифікаторами сьогоднішнього простору, просто неможливо. Люди, здатні підняти очі з-під ніг і відвести свій погляд від холодильника та телевізора, бачать, що вони живуть у містах та селах, які глибоко пов’язані з колишнім імперським спадком».
Окрім того, історик окреслив роботу над перейменуванням київських вулиць: «Члени комісії були делеговані різними інститутами Національної академії наук України та Інститутом національної пам’яті, тобто це була фахова кваліфікована комісія, яка складалася з мовознавців, літературознавців, мистецтвознавців, спеціалістів з декомунізації, істориків, краєзнавців, громадських діячів. І відповідно комісії надали 467 назв вулиць, які, за баченням київської громади, підпадали під дерусифікацію. З тих 467 вулиць нами було виділено три групи: перша — це ті вулиці, які свого часу пройшли громадське опитування та розгляд у комісіях, але з якихось причин не були проголосовані, ми ці вулиці направили до міськради на голосування; друга категорія вулиць — це вулиці, яким слід повертати історичні назви, відповідно рейтингове голосування за них не проводилося; третя група вулиць — це вулиці, які не підпадали під рішення міськради про перейменування вулиць, пов’язаних з російською федерацією та її сателітами, але мають певний резонанс, і ми розуміємо, що по них ситуація була 50:50, ми їх вирішили залишити як резервні вулиці, які можна буде в подальшому перейменувати на честь інших видатних українських діячів, героїв і перемог української армії».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією газети «Україна молода»