View message

У франкознавстві українська літературознавиця і культурологиня, завідувачка відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України член-кореспондент НАН України Тамара Гундорова здійснила своєрідний «коперниканський переворот», блискуче збагнувши й розкривши код культурної та психологічної своєрідності Франка. 

Раннім знаковим твором, своєрідною відправною точкою Франкової творчості є для Тамари Гундорової вірш «Каменярі», у якому вона добачила «майже всі міфологеми, які Франко розгортатиме впродовж усієї своєї творчості». Визначальною серед них стала міфологема «каменяр» – письменницький символ самого себе: «культурний і цивілізаційний міф про Каменяра – письменника-робітника – Іван Франко свідомо творив на основі власного життя», звідси вже сучасна Франкові суспільність витворила «міф про Франка-Каменяра». Таким чином, усталене впродовж століття популярне народницьке уявлення Франко як Каменяр не заперечується цілковито, а переосмислюється – з одного боку, як Франків автосимвол, а з другого – як національний культурницький міф, витворений українською спільнотою.

За Тамарою Гундоровою, цінність Франкової творчості насамперед у її авторському психологічному самовияві й самоаналізі, а не в зовнішніх, суспільних тенденціях. У «Каменяреві» й суспільнику,  громадсько-культурному та політичному діячеві Тамара Іванівна зуміла побачити живу особистість зі своїми болями, пристрастями й переживаннями, невпинними пошуками, переглядом старих уявлень – і такий Франко з його душевною драмою набагато цікавіший, аніж канонізований, спрощений. Хоча Франкова енергія була спрямована значною мірою назовні, на суспільний та історичний розвиток (переважно наукові, літературно-критичні та публіцистичні праці, а також чимала частина художньої творчості), усе ж вагомою є і його інтровертна творчість, звернена до самого себе, до своєї душі.

Директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України академік НАН України Микола Жулинський та Директор Інституту Івана Франка НАН України член-кореспондент НАН України Євген Нахлік у передмові до Франківської енциклопедії — семитомного енциклопедичного видання, присвяченого Іванові Франку, відзначають, що Іван Франко – це епоха в історії та культурі України. Безліччю зв’язків він поєднаний з літературними, культурними і суспільно-політичними процесами свого часу в Україні та Європі, й ширше – у світі.

Винятково енергійний, діяльний Франко став осердям культурних зв’язків України зі світом. Духово-культурні імпульси будь-якого більш-менш значущого суспільного явища в Україні останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. ведуть до Франка. Водночас потужне силове поле його творчого духу занурюється в попередні епохи й сягає наступних. 

Для нас Іван Франко, як у минулому, так і тепер, – це і література, і наука, і політика, й ідеологія. Це історія і сучасність. Це пізнання й утвердження. Франкового «духа печать» ось уже понад 140 років (од поетичного дебюту 1874 року) допомагає зміцнювати українську національну ідею, загальнолюдські ідеали гуманізму, врешті – гуртувати культуротворче й державотворче українство в Україні та за її межами. 

Саме тому грандіозна постать Франка така важлива для сьогодення, для розбудови українських за духом держави й культури, для повноправного входження української нації у світову спільноту.