Упродовж століть триває боротьба за незалежність України, робота на її процвітання в усіх сферах. Це системна праця багатьох небайдужих людей. І українські науковці долучилися до цього процесу не лише як дослідники, а й як дипломати. Про них у своїй статті розповів доцент кафедри молекулярної фізіології та біофізики Київського академічного університету, науковий співробітник Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України кандидат біологічних наук Олексій Болдирєв.
Олексій Болдирєв пояснив навіщо політиці науковці та чим займався науковий «десант» у дипломатії: «У 1991 році Україні потрібні були дипломати, які б представляли країну та її інтереси в світі. Але всі наявні в МЗС УРСР дипломати були навчені захищати інтереси СРСР. Звісно, частина їх стояли на українських патріотичних позиціях, проте явними були й нестача працівників МЗС і необхідність оновлення наявного складу. Лише за 1991 рік незалежність України визнали 74 держави, а за 1992 – ще понад 60. Країна потребувала послів та працівників посольств у небувалій до того кількості. Тому звернення до наукових кіл було неминучим. З моменту проголошення незалежності України в серпні 1991 науковці неодноразово поповнювали собою лави дипломатичних кіл. Звісно, серед дипломатів чимало правників, істориків-країнознавців, сходознавців, дослідників міжнародної економіки. Проте й ті, хто на це не вчився, знайшли собі місце в українських представництвах за кордоном. Серед перших послів до великих і важливих для української зовнішньої політики країн були доктор економічних наук Олег Білорус, доктор біологічних наук Сергій Комісаренко, доктор медичних наук Юрій Щербак. Останній багато років працював у Інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. М. Громашевського, який тепер входить до складу Національної академії медичних наук. Його докторська дисертація була присвячена епідеміології сказу, вірусного захворювання, яке вражає диких і домашніх тварин та є смертельно небезпечним для тварин і людей. Утім після 1987 року доктор Щербак займався більше громадською, політичною та письменницькою діяльністю. У жовтні 1992 року він став першим послом України в Державі Ізраїль, а 1994 року – другим послом в Сполучених Штатах Америки. На ці роки приходиться розбудова перших міжнародних зв’язків молодої тоді держави. У 1998 році Юрій Щербак повернувся до України, а в 2000-2003 роках знову працював послом, на цей раз у Канаді. Одним з організаторів візиту Джорджа Буша в Київ 1991 року був заступник голови Ради Міністрів УРСР Сергій Комісаренко. Науковцям він більше знайомий як директор Інституту біохімії імені О. В. Палладіна НАН України та дослідник у галузі молекулярної імунології. Утім його громадсько-політична діяльність займає велику частину біографії вченого. Він лишався віце-прем’єром і за першого уряду незалежної України, балотувався на посаду Президента України у 2004 році, а 1992 року став першим послом України у Великій Британії. Можна довго перелічувати здобутки Сергія Комісаренка в налагодженні українсько-британських стосунків, проте найбільш знаковою подією для української науки стала передача Британією Україні дослідницької станції «Фарадей» у Антарктиді, яку більшість читачів знають під назвою «Академік Вернадський»».
Розповівши також про ситуацію зараз, учений підсумував: «Тема науковців у лавах дипломатичної служби України дуже широка, люди з науковою освітою та досвідом явно затребувані там. За час незалежності десятки й сотні вчених змінили свій фах, щоб допомогти країні налагоджувати міждержавні зв’язки. Святкуючи День незалежності, пам’ятаймо, що потужна наукова спільнота – це запорука інтелектуального й технологічного розвитку країни, якісної політики, заснованої на експертизі, а також невпинний потік освічених людей до інших суспільних сфер. Увага суспільства та суттєве фінансування для української науки призведе й до поліпшення якості тих галузей, куди «потечуть мізки» колишніх науковців. І, звісно, потрібно вкладатися до розвитку найближчих до міжнародних відносин розділів науки – історії, мовознавства, країнознавства, міжнародної економіки – щоб ці дослідники могли вивчати інші держави на місці та в постійному контакті з місцевими науковцями».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією освітнього порталу «КУНШТ»