View message

10 листопада 2022 року в Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування відбулися слухання з теми «Вплив воєнних дій на довкілля в Україні та його відновлення до природного стану», до яких долучилися, зокрема, й науковці нашої Академії – завідувач відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (Київ) академік Яків Дідух і директорка Інституту морської біології НАН України (Одеса) член-кореспондент НАН України Галина Мінічева.

Академік Яків Дідух (фото: «Дзеркало тижня», zn.ua)

«Перше – це проблеми оцінювання екологічних збитків на основі розрахування екосистемних послуг. Має йтися саме про оцінювання екосистемних послуг, а не констатацію факту їхнього зниження, втрати. Існують різні методики оцінювання екосистемних послуг. Економісти акцентують на оцінюванні того, що виражається у вартісному еквіваленті (вартість запасу деревини в лісі, догляд за лісом, витрати на заготівлю, побічне користування лісовими ресурсами тощо). Екологи оцінюють ці збитки з урахуванням різних екологічних функцій: поглинання вуглецевого газу й виділення кисню, тобто регулювання  газового балансу, що важливо в аспекті декарбонізації; впливу екосистем на клімат; ґрунтотвірної, водорегулювальної функцій; забезпечення трофічних зв’язків; збереження біорізноманіття (наявність рідкісних видів); рекреаційного, бальнеологічного значення тощо. Це складно, проте відповідні методики вже існують. У підсумку частина цих характеристик переводяться в показники умовного палива, придатні для розрахування у фінансовому еквіваленті, вартість яких значно вища за вартість прямих збитків. При цьому обов’язково необхідно враховувати часовий аспект, тобто оцінювати час, необхідний для відновлення екосистем певного типу.

У виступах ішлося про оцінювання збитків за методикою США. Але наскільки вона адаптована до українських реалій? Оцінювання екологічних збитків повинно ґрунтуватися на аналізі трьох складових: ступеню пошкодження, стійкості та вразливості екосистем. Екосистеми мають регіональну специфіку, тому без аналізу цієї специфіки, структури, розвитку, можливостей відновлення ми не зможемо оцінити цих збитків. Розрахування збитків доволі складне, потребує значного часу і високої кваліфікації виконавців. Для цього необхідні участь комплексних колективів – екологів, економістів, юристів – і використання даних від відповідних відомств та об’єднаних територіальних громад. Отримання такої інформації потребує певної стандартизації даних за допомогою анкетування й організації їх збору відразу після звільнення територій.

Наступна проблема: відповідні методики оцінювання збитків розробляються науковцями, котрі можуть отримати свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір чи інший документ, що засвідчує їхню значущість. Та наскільки вони відповідають юридичним нормам? І одна річ – відповідність вимогам на рівні нашої держави, а інша – на міжнародному рівні, у міжнародних судових інстанціях. Для цього саме Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування міг би ініціювати й організувати роботу зі створення таких колективів із залученням відповідних фахівців, зокрема міжнародних експертів, які забезпечили би  підготовку юридичних документів відповідного рівня для відшкодування збитків, завданих довкіллю. Якщо цього не зробити – розв’язувати екологічні проблеми, загоювати рани нам і нашим нащадкам доведеться самотужки, протягом багатьох років.

Інший аспект: війна впливає на довкілля не лише прямо, а й опосередковано, запускаючи каскадні процеси, що можуть проявитися за кілька років і дати дуже великий негативний результат. Приклад – пожежі: не тільки знищуються лісові екосистеми, що вже є втратою, а й, як показали попередні дослідження згарищ на території Чорнобильської атомної електростанції, у таких місцях масово з’являються адвентивні види, серед яких і небезпечні для здоров’я людини. Історичні дані свідчать, що чимало адвентивних видів пов’язані з військовими діями, зокрема періоду Другої світової війни. Загальний синергетичний ефект від накладання військових дій, змін клімату й антропогенної діяльності посилить і пришвидшить негативні процеси. Наші розрахунки свідчать, що внаслідок наявної тенденції кліматичних змін при підвищенні середньорічних температур на 2°С може зникнути близько 25% популяцій рідкісних рослин і понад 30% оселищ біотопів України. Посилення цих процесів, спричинене воєнними діями, в окремих випадках може мати катастрофічні наслідки.

Зрозуміло, за такі опосередковані наслідки ми не отримаємо відшкодування, проте саме науковці можуть їх спрогнозувати, попередити, запропонувати заходи для мінімізації цього негативного впливу».

Член-кореспондент НАН України Галина Мінічева (фото: Всеукраїнська газета «Моряк України», moryak.online)

Про вплив воєнних дій на морські екосистеми України та шляхи їхнього відновлення розповіла член-кореспондент НАН України Галина Мінічева – від імені колективу авторів за її участі (інші автори – провідний науковий співробітник відділу екологічної інтеграції біоциклів Інституту морської біології НАН України доктор біологічних наук Юрій Квач, старший науковий співробітник відділу якості водного середовища цього ж Інституту доктор біологічних наук Михайло Сон, провідний науковий співробітник відділу еволюційної морфології Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України (Київ) доктор біологічних наук, доцент Павло Гольдін, заступник директора з наукової роботи Інституту морської біології НАН України доктор біологічних наук Віктор Демченко, старший науковий співробітник відділу морфо-функціональної екології водної рослинності цього ж Інституту кандидат біологічних наук Євген Соколов, провідний науковий співробітник відділу екологічної інтеграції біоциклів цього Інституту кандидат біологічних наук Сергій Бушуєв):

«Чорне й Азовське моря є одним із субрегіонів європейських морів. Після ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС розпочалась імплементація шести водних директив ЄС, дві з яких – Водна рамкова директива й Морська стратегія – безпосередньо стосуються морських екосистем. Сьогодні Україна перейшла на європейські стандарти оцінювання екологічного стану моря. На національному рівні вже розроблено методологічний інструмент такого оцінювання. Головна мета – досягнення Доброго екологічного стану, і вона лишатиметься актуальною й після Перемоги України, під час повоєнного відновлення.

З початком російської агресії ситуація змінилася – разом зі всією країною почали потерпати й морські екосистеми. Один лиш приклад: 13–14 квітня 2022 року флагман російського флоту – крейсер «Москва» – був уражений безпосередньою в межах ботанічного заказника загальнодержавного значення «Філофорне поле Зернова», де зберігаються унікальні біоценозі червоної водорості філофори і пов’язаний із нею комплекс червонокнижних мешканців. Затоплення відбулося також на цінній, з погляду біологічного різноманіття, акваторії шельфу.

Одна з великих проблем науково об’єктивного оцінювання стану моря на сьогодні пов’язана з неможливістю виконання державного морського моніторингу, за організацію якого відповідає Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України і європейські стандарти якого були розроблені за підтримки проєкту EMBLAS (Environmental Monitoring in the Black Sea). Дуже обмеженими були й можливості академічних науковців – вони мали доступ лише на деякі лимани північно-західного Причорномор’я, а також на незаміновані ділянки Одеського узбережжя (в короткий час дії «Зернової угоди»).

На відміну від польових досліджень, багатий матеріал із розливу нафтопродуктів унаслідок воєнних інцидентів було отримано з супутникових носіїв. Зафіксовано, що нафтова плівка вкрила десятки тисяч квадратних кілометрів морських охоронюваних територій України – включно із зоологічним заказником загальнодержавного значення «Острів Зміїний», ботанічним заказником загальнодержавного значення «Філофорне поле Зернова», Національним природним парком «Білобережжя Святослава», Чорноморським біосферним заповідником НАН України й іншими.

Дуже емоційна тема – вплив війни на морських ссавців. В інтернеті з цього приводу багато матеріалів, але, на жаль, чимало і спекуляцій. Тому важливо мати інформацію з перших рук, від науковців. Із початком бойових дій справді зафіксовано підвищену кількість викидань мертвих, живих і виснажених тварин. Фахівці з морських ссавців теж мали обмежений доступ до матеріалу, проте вони документували кожен випадок, а біологічний матеріал для аналізу на складному обладнанні надіслано до європейських країн – результати очікуються. Найвищі показники загибелі трьох видів дельфінів в Україні спостерігалися з березня до першої декади липня цього року. Всього за період активних бойових дій у Чорному морі задокументовано загибель 700 дельфінів, 120 із них – в Україні.

Ще один ризик воєнного стану – неконтрольованість і можливість спалахів поширення чужорідних морських організмів. Змінюється структура судноплавства, знижується контроль за баластними водами, зникає тиск на інвазивні види внаслідок зупинення промислового вилову (наприклад, піленгасу й рапани) та з інших причин, які можуть призвести до зростання біологічного забруднення.

Розглядаючи вплив воєнних дій, не слід забувати про інші об’єктивні чинники, які склалися 2022 року і на тлі яких формувався екологічний стан. Маловодість і відповідне зниження обсягів річкового стоку, який привносить поживні речовини, а також невисокі температури морської води сприяли природному поліпшенню екологічного стану моря. Найбагатоводнішого за останні десятиліття 2016 року сума опадів сягала 752 мм. 2022 року – всього 284 мм. Найтеплішого 2020 року середня температура морської води становила 13,6°С. 2022 року – 12,4°С.

Безпрецедентний за масштабами у сучасній історії експеримент із заборони користування прибережною смугою через мінування, вочевидь, підтвердив дієвість принципів перемежованого зонування недоторканих і антропогенних зон, на якому наголошують європейський підхід «Marine Spatial Planning» («Морське просторове планування»), який вкрай необхідно буде впровадити під час повоєнного відновлення чорноморсько-азовського узбережжя України.

Інтегральні біологічні індикатори підтвердили поліпшення екологічного стану морського середовища щонайменше в Одеському прибережному регіоні. Але, звісно, наступного року кліматичні умови можуть змінитись і повоєнне відновлення відбуватиметься не за таких сприятливих обставин. На це слід зважати».

Насамкінець член-кореспондент НАН України Галина Мінічева окреслила шляхи відновлення морських екосистем України, що зазнали воєнного впливу. Йдеться, зокрема, про:

• оперативну організацію доступу профільних фахівців – під контролем Збройних Сил України – на безпечні ділянки моря для відбору емпіричного матеріалу, без чого неможливо обґрунтувати збитки;
• розроблення методології оцінювання впливу воєнних дій на морські екосистеми з подальшою інтеграцією нового, 12-го Дескриптора «Military Impact» («Військовий вплив») до Програми державного моніторингу прибережних і морських вод Чорного та Азовського морів до 2026 року; Україна має зініціювати включення до Морської стратегії ЄС цього індикатора, що став викликом для одного з субрегіонів європейських морів;
• для швидкого досягнення Доброго екологічного стану морських екосистем України після війни необхідно широко впроваджувати такі європейські еколого-економічні інструменти, як “Ecosystem Based Management” («Управління на основі екосистемного підходу»), “Marine Spatial Planning” («Морське просторове планування»), “Blue Growth” («Блакитне зростання») й інші;
• розширення національної морської мережі України за рахунок не ушкоджених військовими діями ділянок прибережної зони і ветландів (водно-болотних угідь);
• розроблення програми повоєнного відновлення морських екосистем України для об’єднання фінансових, інституційних і інтелектуальних ресурсів на національному рівні.

За інформацією Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України й
Інституту морської біології НАН України