 |
У статті старшого наукового співробітника відділу філософської антропології Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, професора кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія» доктора філософських наук Тараса Лютого постулюється наступне: «У 2008 році в межах телевізійного проєкту «Великі українці» провели опитування, в якому Григорій Сковорода посів восьме місце в рейтингу. Доволі непоганий результат, як для філософа. Та запитавши в пересічної людини, з чим у неї асоціюється Сковорода, може, почуємо щось про пам’ятник, який щороку миють студенти-могилянці на Подолі (Район міста Києва, де розташована Києво-Могилянська академія. Її студентів називають «могилянцями») (акцію «Чистий Сковорода» започатковували 15 жовтня 1997 року). У кращому разі — про споріднену працю чи бодай рядок із вірша «Всякому городу нрав і права». А проте, навіть не всі представники влади чули фразу, що стала квінтесенцією життя Сковороди: «світ ловив мене, але не спіймав». Одначе цей вислів і графіті з його портретами на кампусі Київської політехніки — це чи не найвідоміші меми української попкультури про нашого філософа».
Щодо філософського вчення Григорія Савича автор зазначає: «Сковорода посідає особливе місце в історії України, позаяк є свідком поступової втрати Гетьманщиною автономії та її перетворення на провінцію в умовах експансії Російської імперії. Подібні процеси залишали мало шансів для розвитку людини не лише в політичній, а й у культурній сфері. За таких умов інтелектуальна місія Сковороди полягала у створенні філософського проєкту формування особистості, розрахованого на того, хто готовий до самовладного існування. Ідея самовладання Сковороди виростає з учення про самопізнання та споріднену працю. Адже кожна особа здатна розпізнати отримані від Бога таланти, знайти себе у світі, самореалізуватися та здобути щастя. (...) В кожному разі, саме вільний розмисел є підґрунтям національної свободи. А значить наша нинішня орієнтація на провідні інтелектуальні традиції мусить враховувати те, з чим нам історично вдалося впоратися, а чого ми так і не змогли досягти. Нині варто збагнути чому. Саме для цього і потрібно читати Сковороду».
Наостанок Тарас Лютий зауважує: «На мою думку, визначальною для світогляду Сковороди є ідея самовладання. Вона відіграє роль стрижня. Чому саме ця ідея? Для людини природно мати зовнішню підтримку, тобто покладатися на чинники, що відіграють у її житті роль фундаментального опертя та сприяють забезпеченню її нагальних прагматичних і духовних потреб. Одначе вік Сковороди припадає на XVIII століття. В історії Старої України це часи повномасштабного згортання громадянської свободи й загалом, як би ми зараз сказали, цінностей, які сформувалися в період розквіту барокової культури».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією проєкту «Читомо»