українська
Анотація:В монографії подається біографія, життєвий та науковий шлях Віктора Івановича Григоровича (1815–1876), професора Новоросійського університету, члена-кореспондента Російської академії наук, який увійшов в історію науки як видатний вчений слов’янознавець-візантинознавець. В.І. Григорович, вихованець Харківського університету, славіст, один з основоположників слов’янської філології в країні. Вперше він досліджував країни Балканського півострова, зокрема Болгарію, Сербію. Його подорож до Туреччини, про яку йдеться в книзі "Очерк путешествия по Европейской Турции" (1848), подає важливі відомості з приводу політичної історії та писемності південних слов’ян. Не менш цікавими є його дослідження Півдня Росії, визначення його ролі у розвитку історії краю. Ім’я Григоровича переносить нас в епоху виникнення університетського слов’янознавства, Він належить до тих вчених 30-х рр. ХІХ ст., яким випала завидна доля – ввести зовсім нову систему в наукове життя країни. Для вивчення балканських країн Григорович використовував візантійські джерела. Він вперше порушив питання щодо взаємозв’язку візантинознавства з слов’янознавством.
російська
Анотація:В монографии представлена биография, жизненный и научный путь Виктора Ивановича Григоровича (1815–1876), профессора Новороссийского университета, члена-корреспондента Российской академии наук, который вошел в историю науки как выдающийся ученый славяновед-византинист. В.И. Григорович, воспитанник Харьковского университета, славист, один из основоположников славянской филологии в стране. Впервые он исследовал страны Балканского полуострова, в частности Болгарию, Сербию. Его путешествие в Турцию, о котором говорится в книге "Очерк путешествия по Европейской Турции" (1848), представляет важные сведения о политической истории и письменности южных славян. Не менее интересны его исследования Юга России, определение его роли в развитии истории края. Имя Григорьевича переносит нас в эпоху возникновения университетского славяноведения, Он относится к тем ученых 30-х гг XIX века, которым выпала завидная участь - ввести совершенно новую систему в научную жизнь страны. Для изучения балканских стран Григорьевич использовал византийские источники. Он впервые поднял вопрос о взаимосвязи византинознавства с славяноведения.