українська
Анотація:Розглянуто сучасні дані про мінливість генома соматичних кліток рослин в онтогенезі в процесі диференціювання та у меристематичних клітках, залежність процесів мінливості соматичних кліток від генотипу й, особливо, вплив на ці процеси умов зростання. Проаналізовано причини, клітинні й молекулярні механізми онтогенетичної мінливості геному, виникнення генотрофів і їхні особливості, адаптивність виникаючих змін, а також можливість успадкування набутих ознак. Висловлено й обґрунтовується положення про те, що рослина - це система клітинних популяцій, що характеризується пластичністю свого генофонду, в основі якої лежить пластичність генома соматичних кліток, що при взаємодії із клітинним відбором забезпечує адаптивність рослини як цілісного організму й створює можливість успадкування (передачі нащадкам) адаптивних геномних змін, набутих протягом онтогенезу.Більшість таких змін є епігеномними, оскільки вони, вочевидь, не торкаються генетичної інформації та, у принципі, є зворотними, що особливо яскраво проявляється в процесах дедиференціювання - редиференціювання.
російська
Анотація:Рассмотрены современные данные об изменчивости генома соматических клеток растений в онтогенезе в процессе дифференцировки и в меристематических клетках, зависимость процессов изменчивости соматических клеток от генотипа и, особенно, влияние на эти процессы условий произрастания. Проанализированы причины, клеточные и молекулярные механизмы онтогенетической изменчивости генома, возникновения генотрофов и их особенности, адаптивность возникающих изменений, а также возможность наследования приобретенных признаков. Высказано и обосновывается положение о том, что растение – это система клеточных популяций, которая характеризуется пластичностью своего генофонда, в основе которой лежит пластичность генома соматических клеток, что при взаимодействии с клеточным отбором обеспечивает адаптивность растения как целостного организма и создает возможность наследования (передачи потомкам) адаптивных геномных изменений, приобретенных в течение онтогенеза. Большинство таких изменений является эпигеномными, поскольку они, очевидно, не затрагивают генетический код и, в принципе, являются обратимыми, что особенно ярко проявляется в процессах дедифференцировки – редифференцировки.