українська
Анотація:Протягом останніх двадцяти років бактеріальні біоплівки як «міста мікробів» домінують у нашому уявленні про те, як бактеріальні угруповання функціонують і розвиваються; ми вже практично забули про активний мул, пластівці, колонії, мати, пелікули, слиз, зооглею. Незважаючи на те, що навіяна медичною сферою модель розвитку біоплівок патогенних бактерій достатня для розвитку терапевтичних препаратів з антибіоплівочним ефектом, її недостатньо для пояснення тих типів мікробних агрегацій, які часто зустрічаються в природних і антропогенних екогратках. Можливо, саме завдяки вищезгаданій стандартній моделі мікробіологи традиційно намагаються уникати терміну «біоплівки» і застосовувати інші терміни, наприклад, «мікробні мати». У даній роботі ми пропонуємо спрощену планктонно- (індивідуальні та вільноплаваючі бактерії) біоплівочну (прикріплені і кооперативні бактерії) модель і пропонуємо розглядати біоплівки в контексті бактеріальних агрегацій. Розглядаючи біоплівки як більш широкий діапазон різних бактеріальних агрегацій або спільнот з різними біотичними і абіотичними характеристиками, фундаментальними фізичними, біологічними та еволюційними процесами, які впливають на розвиток і функціонування спільноти, ми пропонуємо більше не відносити всі ці специфічні характеристики виключно до біоплівки, але допускаємо, що дані характеристики можуть бути важливі для інших типом бактеріальних агрегацій, що розвиваються з часом в контексті мінливих і домінуючих умов. Таким чином ми зможемо краще розділяти процеси, що впливають на бактеріальну колонізацію і екологічну ефективність в найширшому сенсі, включаючи унікальні екогратки і спеціалізовані стратегії колонізації.
англійська
Анотація:The «Microbial Cities» vision of bacterial biofilms has dominated our understanding of the development and functioning of bacterial aggregations for the past 20 years, during which active sludge, clumps, colonies, flocs, mats, pellicles, rafts, slimes, zooglea, etc. have been largely forgotten or ignored. Although the medically inspired developmental model of human pathogen biofilms has merits including providing a rationale for the development of anti-biofilm therapeutics, it fails to provide links to other types of bacterial aggregation that are commonly found in a wide range of natural and manmade environments. Possibly as a result, applied and environmental microbiologists tend to avoid the term ‘biofilm’ and use others such as ‘microbial mats’ instead. Here we challenge the simplistic planktonic (independent and free-swimming bacteria)biofilm (sessile and co-operative bacteria) dichotomy, and consider biofilms within the larger context of bacterial aggregations. By placing biofilms into context, which we see as a continuum of aggregations or communities with varying abiotic and biotic properties, fundamental physical, biological, and evolutionary ecological processes that effect community development and function can no longer be considered unique to biofilms, but may also be important in other aggregations that develop over time and change in nature depending on prevailing conditions. By doing this, we will be better able to distinguish those processes which govern bacterial colonisation and ecological success in a wider sense from those that are unique to particular environments and specialised strategies.