У монографії розкрито сутність Франкового потрактування генези, природи і функцій первісних міфів, визначено роль та місце міфології в етнокультурологічній концепції ученого, висвітлено засадничі постулати міфологізму у формулюванні Франка – теоретика й критика літератури. З’ясовано джерела, форми, варіанти міфологічних запозичень, художньо-естетичні особливості використання міфологізму в прозі письменника. Здійснено всебічний аналіз міфопоетики основних першостихій буття – землі, води, вогню, повітря, неба, сонця, світла, каменя, пантеону язичницьких богів, а також міфогенних та міфологічно маркованих моделей часу й простору – вертикалей, горизонталей, безодні, гори, вершини, лабіринту, саду, дому, міста, підземелля, циклічного часу. На різних рівнях індивідуально-авторської картини світу І. Франка виявлено експліцитну / імпліцитну, вербальну / невербальну міфопоетичну образність, що потребує уважного відчитування, герменевтичного тлумачення, семіотичного декодування.