Загальновідомо, що ключовим питанням у розв’язанні проблем науки України є збільшення її фінансування та підтримки державою, проте вже здійснені соціологічні дослідження свідчать, що цього недосить. В кризових умовах, в яких перебуває країна і які не сприяють утвердженню суспільної моралі та доброчесності, в деякі наукові установи проникли настрої і підходи до організації колективної праці, не притаманні справжній науці, що викликає осуд з боку молодих дослідників, породжує у них відразу від роботи в таких умовах. Те ж можна сказати і про прийоми управління дослідницьким процесом, які деякими інститутами та керівниками підрозділів успадковані від тоталітарного режиму. В той же час негативний вплив на психологічну атмосферу в наукових колективах справляє і те, що в деяких з них занедбані традиційні для науки методи організації колективної наукової творчості – такі як наукові семінари, проблемні диспути і т.п. Ідея полягає в виявленні соціально-психологічних факторів, ставлення до них молодих дослідників та пошук шляхів залучення їх до оздоровлення атмосфери в наукових групах.