Ливарне виробництво сталевих виливків як швидкий спосіб отримання литих заготовок та виробів різних розмірів і форм, наближених до готових деталей, займає велику роль у сучасному машинобудуванні, оскільки виключає з технологічного циклу трудомісткі та енерговитратні операції термічної обробки та механічної обробки різанням, суттєво зменшує собівартість готових виробів. Проте литі вироби виготовлені за існуючими технологічними режимами поступаються за властивостями виробам виготовленим з термічно зміцненого прокату, що пов’язано з розвитком в них фізичної та хімічної ліквацій, транскристалізації та пористості. Тому дослідження процесів кристалізації та структуроутворення в умовах температурно-часової обробки та розроблення нових технологічних рішень щодо отримання литих виробів з властивостями на рівні виробів виготовлених з термічно зміцненого прокату є вкрай актуальною проблемою.
Cеред сучасних способів вирішення проблеми розвитку в литих виробах лікваційних процесів та неоднорідностей і, відповідно, підвищення їх властивостей, дієвими є методи зовнішнього впливу на рідкий і тверднучий метал, методи, що передбачають модифікування поверхнево-активними добавками та добавками, які сприяють гетерогенному зародкоутворенню, методи застосування режимів термочасової обробки, струменевого формування, суспензійного лиття. Методи зовнішнього впливу на рідкий і тверднучий метал потребують наявності спеціального обладнання і значних енерговитрат, що підвищує собівартість литих виробів. Маловивченим, перспективним та економічно доцільним напрямом виробництва литих сталевих виробів з властивостями на рівні виробів з термічно зміцненого прокату є керування процесами кристалізації і структуроутворення шляхом зміни термпературно-кінетичних параметрів в передкристалізаційний період та в інтервалі температур твердофазних перетворень. Також запропонований напрям передбачає можливість використання вторинних шихтових матеріалів та покращення екологічних умов виробництва.