У праці буде розглянуто специфіку взаємодії таких феноменів, як мова й політика, дискурс як предмет дослідження; класифіковано жанри політичного дискурсу (ритуальні, орієнтаційні, агональні); виокремлено різновиди політичної мови (діалог, монолог), форми (усна, письмова); з’ясовано основні функції політичного дискурсу згідно з різноманітними класифікаціями дослідників; визначено основні ознаки політичного дискурсу; розглянуто структуру політичного дискурсу за семантичними, лінгвокогнітивними та прагматичними характеристиками; окреслено місце феномена маніпуляції та жанрову стратифікацію президентського політичного дискурсу.
У роботі буде висвітлено лексико-аналітичні та емоційно-образні мовні засоби в чеському політичному дискурсі В. Гавела та В. Клауса.
Буде виокремлено ключові слова президентського мовлення, які виконують об’єднувальну соціальну функцію та свідчать про особистісну систему цінностей, що виявляється в таких лексичних полях як дім (земля, територія) та народ (люди, чехи, нація, ми).
Буде окреслено функціональний потенціал логіко-аналітичних та емоційно-образних мовних засобів у чеському президентському дискурсі, що сприяють виразному відтворенню в мові подій суспільного життя та є елементами культурного прояву, способом аргументації та переконання, а також засобами маніпуляції суспільною свідомістю.
Дослідження дозволить поглибити уявлення про якісні характеристики метафоричних одиниць, які використовувалися в текстах промов президентів Чеської Республіки В. Гавела та В. Клауса.
У праці буде розглянуто найрізноманітніші комунікативні стратегії політичного дискурсу, що забезпечують ведення успішного діалогу, буде акцентовано увагу на розкритті специфіки використання комунікативних стратегій, які допомагають президентам переконувати та використовувати їх з сугестивною метою.