Цьогоріч Видавничий дім «Академперіодика» НАН України опублікував монографію завідувача відділу слов’янських мов Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України доктора філологічних наук Пилипа Селігея «Українська мова у 2222 році: Вступ до лінгвофутурології».
Ця праця закладає основи лінгвофутурології — нової галузі знань, що виникла на перетині мовознавства й футурології.
У книзі:
- висвітлено роль уяви, завбачення, стратегічного мислення в житті людини;
- розглянуто предмет футурології, її категорії, методи, проблеми, здобутки;
- проаналізовано, що ми можемо знати про майбутнє, у чому специфіка ймовірнісного знання, чим наукові передбачення відрізняються від ненаукових;
- на підставі прогнозів провідних футурологів світу змальовано панораму суспільства майбутнього;
- окреслено тенденції, які визначають мовне майбутнє людства;
- описано загрози мовному розмаїттю Землі, шляхи порятунку етномов від занепаду.
Автор також спробував з’ясувати, куди прямує українська мова, як вона зміниться у близькій та віддаленій перспективі й, головне, що потрібно зробити для того, щоб вона не просто вижила, а й зміцніла, розквітла, стала щоденною мовою всіх українців, мовою освічених, успішних і заможних людей.
«Українську мову досліджують головно в її теперішньому стані. У давнину заглиблюється значно менше колег, бо це потребує і ґрунтовніших знань, і вищої кваліфікації. Історичні розвідки важко переоцінити: вони являють нам масштабну, багатовікову панораму становлення української мови від праслов’янських часів до сьогодення. Минувшину, безумовно, треба знати, з користю засвоювати її гіркі, часом трагічні уроки. Та чи варто на ній постійно зациклюватися? Чи варто весь час ходити довкола проблем учорашнього дня? Чи не варто нам, бодай інколи, відслоняти завісу часу, щоб поглянути за блакитне марево небокраю, у день завтрашній?
Занурившись у сьогодення та минуле української мови, ми наче даємо зрозуміти, що її майбутнє нас не дуже й цікавить. <…>
Сьогодні стає зрозумілим: якщо мовознавство й далі творитиме знання тільки двох часових вимірів, воно не зможе вважатися за повноцінну науку. Майбутнє має стати таким самим повноправним предметом досліджень, як сучасне та минуле. Лінгвісти не тільки мають право, а й повинні прогнозувати завтрашній день мови, спираючись при цьому на відомості з її історії, здобутки суміжних дисциплін, — наголошує доктор філологічних наук Пилип Селігей і додає: — Видання призначене трьом групам читачів:
- тим, хто досліджує мову, але мало замислюється над її майбутнім (філологам);
- тим, хто прогнозує майбутнє, але слабко орієнтується в мовознавстві (футурологам);
- усім, хто цікавиться мовою та майбутнім і хотів би більше дізнатися про майбутнє мови.
Інакше кажучи, пропонована книжка — це і вступ до футурології для мовознавців, і вступ до мовознавства для футурологів, і вступ до лінгвофутурології для всіх, кому небайдужа заявлена тема. Хотілося б, щоб праця зацікавила найширше коло читачів. Та найперш адресуємо її молодим, адже майбуття української мови — у їхніх руках».
Книжка складається з п’яти розділів. Оскільки, як пише доктор філологічних наук Пилип Селігей, української літератури з футурології та прогнозування обмаль, то перші три розділи вводять читача у проблематику галузі, готують до сприйняття наступних, власне «мовних» розділів.
У першому розділі «Завбачення в житті людини» йдеться про те, чому люди не дуже полюбляють виходити за межі сьогодення, скептично ставляться до можливостей передбачення й до яких фатальних наслідків призводить недалекоглядність — невміння чи небажання думати про прийдешнє, планувати свою життєдіяльність. Показано, яку важливу роль у нашому житті можуть відігравати уява, інтуїція, стратегічне мислення, цілепокладання і цілеспрямованість.
Другий розділ «Футурологія як наука» з’ясовує, чим наукові передбачення відрізняються від ненаукових, що таке ймовірнісне знання, як прогнозування здатне запобігти небезпекам, як зробити так, щоб наші завбачення бодай частково справджувалися. Читач дізнáється, які галузі досягли найбільших успіхів у прогнозуванні, чому дотеперішні мовні прогнози часто зазнавали невдач і чи означає це, що вони — марна справа.
Третій розділ «Світ нашого завтра очима футурологів» — розповідь про те, як розвиватимуться сфери, значущі для функціонування мови та яким у загальних рисах буде суспільство майбутнього. У цій частині книги йдеться про головні процеси, що докорінно змінять життя людей уже завтра, про вузол глобальних проблем, що його доведеться розв’язувати людству, про приголомшливі науково-технічні винаходи.
У четвертому розділі «Світова мовосфера: присмерки чи досвітки?» проаналізовано наскрізні тенденції, що визначатимуть мовне майбутнє людства. Автор зупиняється на таких актуальних темах, як міжмовна конкуренція, поширення міжнародних мов, майбуття англійської мови та її основних конкуренток — китайської, іспанської, арабської. З’ясовує, що загрожуватиме мовному розмаїттю Землі завтра, чи реально вберегти національні мови від занепаду й чим у цій справі може зарадити «цифровий стрибок» мов.
П’ятий розділ «Українська мова: прорив у майбутнє» — головний. У ньому науковець пропонує прогноз прийдешніх змін в українській мові на різних її структурних рівнях, накреслює бажані напрями мовної політики, намагається довести, чому для щасливого майбуття нашої мови найважливішими є демографічна потужність (скільки носіїв вона матиме), економічна потужність (чи будуть вони заможними), комунікативна потужність (у яких сферах мова побутуватиме) і суспільний престиж (чи будуть її шанувати, цінувати, любити). «Саме ці чинники, а зовсім не правопис, вирішуватимуть долю української мови в майбутньому», — зауважує автор.
Бібліографічний опис видання
Селігей П. О. Українська мова у 2222 році: Вступ до лінгвофутурології / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. — Київ: Академперіодика, 2023. — 452 с.
За інформацією Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України