Перегляд повідомлення

Вийшла книга провідного наукового співробітника Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України члена-кореспондента НАН України Назіпа Хамітова «Війна вУкраїні і новий гуманізм: Давид проти Голіафа».

Книга вже виходила в журналах українською у скороченій версії, а тепер публікується декількома іноземними мовами в окремих виданнях – для того, щоб світ дізнався про реалії війни, у трагічному вирі якої знаходяться українці, і був налаштований на перемогу України. Суть цієї перемоги, на переконання автора, полягає у збереженні і розвитку цивілізаційної суб’єктності України.

Сучасний глобальний світ перебуває у такій точці соціальної біфуркації, котра визначає вибір вектору розвитку цивілізації: чи піде цей розвиток у напрямку вдосконалення демократії, зростання рівня та якості життя переважної більшості мешканців глобального співтовариства, а також подолання кліматичних та інших екологічних загроз, чи глобальне співтовариство деградує у сторону тоталітаризму й неототалітаризму, що може призвести до низки руйнівних війн та незворотної екологічної катастрофи. Правильний вибір, що сприяє вільному й гідному життю людини, можливий у тому випадку, коли більшість членів суспільства на чолі з культурною елітою цілеспрямовано працюватимуть над вдосконаленням власного етосу, котрий наповнюється рисами нового гуманізму. Саме цій актуальній для сьогодення проблемі присвячена книга Назіпа Хамітова, що видана англійською і болгарською мовами у Болгарії в авторитетному видавництві інтелектуальної літератури КІБЕА.

Агресор у війні проти демократичного світу намагається морально виправдати саме війну проти людяності не лише у засобах масової інформації, а й у широких інформаційних соціальних мережах. Протистояти цьому можна лише з позицій єдино правильних цінностей нового гуманізму. 

Автор звертає увагу на те, що країни із тоталітарними політичними режимами поширюють у світі ідеологію і практику антилюдяності подібно до дій Гітлера та Сталіна у роки Другої світової війни, і з позицій сили й погроз застосування сили пропагують антилюдяність у засобах масової інформації. Дійсно, у сучасному світі людина потрапляє у вир інформаційних потоків і це може призвести до того, що вона може стати «гугл-мислячою» істотою, котра може втрачати зв’язок із базовими життєвими сенсами. У цих умовах найбільш важливим є те, щоб вона зберегла власну людяність, що ґрунтується на засадничих цінностях виживання та розвитку людства. Одним із основних лейтмотивів книги є застереження проти того, щоб людина у екзистенціальній боротьбі із тоталітаризмом та неототалітаризмом, де ставкою є життя та смерть, сама не зайняла спільну сторону зі злом, перейнявши риси останнього, а залишилася людяною. У цьому і полягає асиметричність дій сторони добра – надати прибічникам тоталітаризму шанс позбутися агресивності та людиноненависництва. Адже людство в решті-решт має прийти до відмови у праві на існування тим політичним режимам, що вдаються до політики етноциду та екоциду. 

У центрі цього глобального протистояння опинилася Україна, котра стримує агресію російського неототалітаризму і стоїть на заваді поширення цієї агресії на територію високоцивілізованих демократичних країн. Ця війна є частиною глобального протистояння демократії та тоталітаризму, яке є, по суті справи, Другою холодною війною. Автор вважає, що громадянському суспільству необхідно цілеспрямовано впроваджувати в глобальну суспільну свідомість ідею нового гуманізму як такого, що має подолати війну проти людяності. Український народ прагне до найбільш повного втілення ідеї нового гуманізму, що спирається на золоте правило моралі: «стався до іншого так, як ти бажаєш, що він ставився до тебе», і робить над собою моральне зусилля, щоб уникати ситуацій, у якій необхідно реагувати на зло злом. Це, власне, і має здійснити ціннісну революцію у свідомості великих груп людей у багатьох країнах світу з метою подолання військових загроз, і, разом із тим, що не менш важливо – врятувати планету від кліматичної катастрофи. Автор відзначає, що український народ за останні тридцять років пройшов величезний шлях суспільного й морального розвитку і наразі в умовах атак на цивільну інфраструктуру та житлові будинки ворожих бомб та ракет проявляє неабияку стійкість та мужність, знаходячись на вістрі протиборства із тоталітаризмом за добробут та мирне майбутнє всього людства.

Екзистенціальну проблематику автор доповнює метаантропологічним та соціокультурним аналізом складної багатоаспектної кризи, у якій опинилося людство після 24.02.2022. Автор зазначає, що у ХХІ столітті у добу Інтернету та соціальних мереж ускладнюється ситуація екзистенціальної боротьби із неототалітаризмом, який вдається до мімікрії під демократію і свободу слова. Щоб перемогти неототалітаризм громадяни різних країн мають виробити імунітет стосовно його інформаційної методики постправди. 

Війна не повинна закінчитися гібридним миром, котрий є переплетінням війни та миру, і котрий неминуче може призвести до нової війни у коротко- чи середньостроковій перспективі. Справжній мир не повинен принижувати гідність однієї із сторін. Автор зазначає, що українському народові притаманна і вироблена століттями власна ідентичність, і світоглядна толерантність, котра проявилася у здатності приймати у власну культуру ментальні риси інших народів та їх культур. Україна у цій антиколоніальній війні за незалежність має шляхом протистояння агресії на полі бою сприяти деколонізації поневолених народів Російської Федерації, включаючи й значну частину самих росіян, їхньому світоглядному звільненню та державотворенню у цивілізованих рамках. Лише це має привести до трансформації агресивного політичного режиму Російської Федерації і подолати військову загрозу не лише для України, а й для багатьох демократичних країн.

За інформацією Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України