15 березня 2024 року в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого за сприяння Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України та громадської організації «Трибуна жінки» відбулось експертне обговорення «Відродження України: компас розвитку». Захід присвячувався аналізові суспільних запитів і наукових напрацювань та налагодженню комунікації щодо використання актуальних наукових положень і підходів органами різних складових державної влади у законодавчій діяльності, у роботі органів судової влади, під час розроблення функціональних алгоритмів органами виконавчої влади, громадським сектором.

Учасники експертного обговорення «Відродження України: компас розвитку» в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого

Із вітальним словом до учасників обговорення звернувся директор Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України академік Національної академії правових наук (НАПрН) України Олександр Скрипнюк. Він наголосив, що ця наукова установа Національної академії наук України – флагман української юридичної науки, якому цьогоріч виповнюється 75 років, – долучений до всіх найважливіших справ правового характеру в нашій державі, розвиваючи науку, здійснюючи науково-правові експертизи, готуючи й атестуючи наукові кадри тощо. Наукові школи Інституту відомі й визнані в Україні та за кордоном. Наприклад, засновник Інституту академік Володимир Михайлович Корецький (1890–1984), якого було обрано членом Комітету ООН, увійшов в історію як перший член Комісії ООН від українських юристів-міжнародників. Його обрали першим віцеголовою, а у 1947–1949 роках він був членом і першим заступником голови Комісії з прав людини, на яку тоді було покладено завдання розробити проєкт Загальної декларації прав людини (цей документ Генеральна Асамблея ООН ухвалила 1948 року). 1960 року на XV сесії Генеральної Асамблеї ООН і засіданні Ради Безпеки ООН Володимира Корецького на 9 років (1961–1970) обрали членом Міжнародного Суду ООН у Гаазі. Крім того, у 1968–1979 роках він працював віцепрезидентом Міжнародного Суду. Нині науковці Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України продовжують традиції української школи права та мають унікальний досвід розвитку національного і міжнародного права й інституцій глобального світопорядку, підтримують стійкі зв’язки з міжнародною науковою спільнотою, беруть участь у розробленні доленосних для Української держави наукових положень, комунікують із громадянським суспільством, тісно співпрацюють із Національною академією правових наук України, українськими юридичними науково-дослідними установами й закладами вищої освіти, а також із багатьма європейськими інституціями, міжнародними організаціями й іноземними науковими центрами.

Заступниця директора з наукової роботи Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України академік НАПрН України Наталія Оніщенко окреслила тематику експертного обговорення. Вона, зокрема, наголосила на нагальності узагальнювальних теоретико-методологічних положень як для опрацювання кроссекторальних правничих питань, так і для пошуку відповідей на суспільні запити, що стосуються повоєнного розвитку України. Учена звернула увагу на необхідність подальшого наукового опрацювання найважливіших для сьогодення наукових тем, зокрема права на мир і його інституційного гарантування, питань соціального забезпечення й реабілітації військових. Як запевнила Наталія Оніщенко, наукова спільнота відкрита до прикладного діалогу з представниками усіх складових державної влади і громадянського суспільства. За її словами, робота науковців як носіїв української державницької ідеї з понад тисячолітньою історією та традицією завжди була і лишається спрямованою на розбудову демократичної, правової, соціальної держави та громадянського суспільства в Україні.

Народний депутат України кандидат юридичних наук Олександр Качура поінформував про поточні успіхи та проблеми законотворення, дотичні до окресленої тематики. Парламентарій глибоко певен, що необхідно активніше залучати експертний досвід українських наукових інституцій, зокрема фахівців Національної академії наук України, на всіх етапах законодавчої роботи.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України доктор юридичних наук, професор Наталія Коваленко ознайомила учасників обговорення із нинішнім станом справ у сфері здійснення правосуддя в нашій державі, поінформувавши, серед іншого, про використання новітніх українських наукових положень для подолання – за допомогою цифровізації – викликів у сфері захисту прав людини органами судової влади в умовах війни.

Заступник директора Департаменту забезпечення переходу від військової служби до цивільного життя Міністерства у справах ветеранів України Ігор Костріков розповів про новітні підходи і практики інтеграції військових у суспільні й державні процеси, наголосивши на необхідності подальшого опрацювання наукових положень у сфері права соціального забезпечення, які є підґрунтям для вдосконалення чинного законодавства та діяльності профільних органів виконавчої влади.

Обговорення актуальних проблем у площині права соціального забезпечення продовжила суддя Шостого апеляційного адміністративного суду, старший науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України доктор юридичних наук Оксана Епель, яка узагальнила актуальну тематику в цій царині та запропонувала деякі положення, що на них мають зважати органи влади, реалізуючи програми соціального забезпечення.

На думку завідувача кафедри службового та медичного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка доктора юридичних наук, професора Анатолія Берлача, котрий звернувся до методологічних питань, необхідно продовжувати всебічне наукове опрацювання положень інституційного забезпечення міжнародного права, його ефективності й варіантів модернізації.

Продовжуючи цю тематику, науковий консультант департаменту аналітичної та правової роботи апарату Верховного Суду України доктор юридичних наук, доцент Марина Булкат зазначила, що українська державницька доктрина і правнича наука методологічні щодо багатьох європейських держав, розвивались у контексті загальноєвропейської доктрини, є її частиною та суттєво її збагатили. Європеїзація сучасного українського законодавства, адаптація, імплементація міжнародних демократичних, правових стандартів після періоду радянської окупації спрямовані на повернення до тисячолітньої української державницької традиції та ідеї, описаних і розвинутих у працях наших видатних державних, громадських, наукових, культурних діячів. За словами доповідачки, українська державницька доктрина й ідеологія давно сформовані, та водночас їх потрібно розвивати з огляду на нові суспільні виклики. Оскільки засідання тривало у бібліотеці, названій на честь князя Ярослава Мудрого, Марина Булкат окремо наголосила на методологічності законодавчих положень «Правди Ярослава» (початок XI ст.) щодо законодавчих актів інших європейських держав у наступні століття (йдеться про Віслицький статут (XIV ст.)), Судебник Казимира (XV ст.), Литовські статути (XVI ст.) тощо). У контексті розвитку європейської освіти доповідачка підкреслила високий рівень розвитку знань і нагадала про Київську академію, що існувала вже на початку XI ст. (найдавнішими європейськими закладами освіти традиційно вважаються Болонський (кінець XI ст.), Паризький, Кембриджський, Гарвардський (від XIII ст.) університети). Нарешті, правознавиця вказала на системність розвитку доктринальних положень українських мислителів щодо рівності християнських держав і народів («Слово про Закон і Благодать» Іларіона Київського, 1037 рік); навела приклад трьох інтелектуальних осередків XI–XII ст. (Софійського кола, Лаврського осередку й осередку при вотчинному монастирі Мономаховичів) і праць їхніх представників; привернула увагу до деяких українських методологічних положень у контексті розвитку європейської доктрини (це концепція природного права авторства Станіслава Оріховського (перша половина XVI ст.), «Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького» (цей документ 1710 року, який іще називають «Конституцією Пилипа Орлика», став першим у світі демократичним конституційним актом) тощо).

Зважаючи на це, завідувачка кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Національного авіаційного університету кандидат юридичних наук, доцент Олена Макеєва вказала на методологічність юридичної науки й освіти у формуванні візії української державницької ідеї та практики державотворення.

Модераторка дискусії, членкиня Секретаріату Громадської Ради при Комітеті Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України Інна Силантьєва зауважила, що потрібно посилювати захист української державницької ідеї від фальсифікації антиукраїнськими силами. Як нагадала вчена, тяглість державотворчого процесу в Україні бере початок від IX ст., коли у фіно-угорських племен Залісся ще панував бездержавний лад. Ці землі колонізувала метрополія – Київська Русь, яка вже була частиною європейської цивілізації. Росія ж, що сьогодні претендує на києво-руську спадщину, прилучилася до європейської цивілізації лише наприкінці XVII – на початку XVIII ст.

Декан факультету здоров’я, фізичного виховання та туризму Національного університету фізичного виховання і спорту України доктор наук з фізичного виховання, професор Оксана Марченко торкнулася соціального забезпечення й реабілітації військових, поінформувавши про новітні методики та наукові підходи у цій царині.

Професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика доктор медичних наук Ольга Горбунова окреслила головні питання, які слід опрацювати, щоби гарантувати репродуктивні права під час і після війни.

Фаховий аналіз сучасного стану правового гарантування репродуктивних прав військовослужбовців у контексті викликів війни представила професор кафедри службового та медичного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка доктор юридичних наук Іванна Мацелюх.

Особливо цінними для учасників обговорення стали доповіді представниць громадянського суспільства – керівниці проєкту евакуації поранених Благодійного фонду «КОЛО» Ірини Солошенко й заступниці голови Фонду інституційного розвитку української науки, голови всеукраїнської громадської організації «Територія жінок Київщини» Анни Ісламової, які розповіли про унікальні проєкти волонтерського руху та про практичні питання правового регулювання їхньої діяльності.

Виконувач обов’язків генерального директора Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого доктор наук із соціальних комунікацій, професор Олег Сербін поінформував про важливі ініціативи, спрямовані на залучення військових у суспільні обговорення та реабілітацію українських захисників.

Як підсумувала Наталія Оніщенко, завдяки експертному обговоренню вдалося сформулювати практично значущі методологічні положення. Передусім фахівці означили ідею української державності як ціннісний орієнтир і компас відродження України на всіх етапах наукової роботи, а також діяльності законодавчих, виконавчих і судових органів. Експерти також нагадали про тисячолітню державотворчу традицію. Нарешті, на думку учасників зібрання, науковці – історики, правознавці, політологи й представники інших галузей – мають гідно відповісти на виклики рашизму і «руского міра» з позицій захисту суверенітету України та її національних інтересів.