Інформація про актуальний стан біорізноманіття, зокрема про поширення рідкісних видів живих організмів, важлива передусім для практичного планування охорони рідкісних видів, створення природоохоронних територій та управління ними, лісовпорядкування, оцінювання впливу військових дій та відновлення пошкодженого довкілля.
Підготовка спеціальних публікацій є найефективнішим способом забезпечення широкого доступу до таких первинних даних. Вони покликані підкріпити фактами створення Смарагдової мережі (це мережа природоохоронних територій, створених в європейських країнах поза межами Європейського Союзу для збереження видів, що мають загальноєвропейське значення; її аналогом в ЄС є мережа «Natura 2000»), оновити карти поширення для нових і малодосліджених видів у новому виданні Червоної книги України, а також доповнити відомості про місцезнаходження рідкісних видів живих організмів, що охороняються на рівні областей чи пропонуються для охорони на регіональному рівні.
Пріоритетним, однак, є наповнення фактами виявлення рідкісних видів у межах об’єктів Смарагдової мережі, розбудова якої триває. Очікується, що Верховна Рада України ухвалить відповідний закон про цю мережу в Україні. Нині 377 українських територій уже отримали статус територій Смарагдової мережі, ще 148 номіновано на отримання такого статусу. Загальна площа таких територій – 13,4% території України. Їх створюють для збереження видів, включених до Резолюції 6 Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернської конвенції); оселищ, включених до Резолюції 4 цієї Конвенції; видів, які мають національні охоронні статуси. Безумовно, охорона видів, включених до переліків Червоної книги України та Бернської конвенції, – це пов’язані процеси. Деякі види Червоної книги України розглядаються як перспективні для розширення списків Конвенції і навпаки. Слід зауважити, що створення територій Смарагдової мережі набуде особливої ваги, коли Україна приєднається до Європейського Союзу. Проте ця мережа може існувати лише за умови постійного – що п’ять років – оновлення даних про стан і чисельність популяцій рідкісних видів.
Оновлення потребують і національні переліки охоронюваних видів. Скажімо, Червона книга України, яка є науковим виданням, оновлюється що десять років. Мета такого оновлення – уточнення відомостей про поширення рідкісних видів, необхідні заходи охорони, долучення нових видів або виключення тих, яким більше не загрожує зникнення. Аби переглядати й оновлювати Червону книгу України, потрібно постійно вивчати рідкісні види і вести моніторинг стану їхніх популяцій. Зараз моніторинг біорізноманіття на національному рівні не здійснюється. 2021 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України затвердило
оновлені переліки видів, включених до Червоної книги України. Переважна більшість фахівців раніше спеціально не збирали і не публікували відомості про поширення багатьох із нових видів. Тому збір інформації про них є необхідністю.
Окрему категорію регіонально рідкісних видів слід охороняти на рівні областей. Переліки видів, що перебувають під регіональною охороною, затверджують обласні ради. Наразі цей рівень збереження біорізноманіття практично не діє через законодавчі прогалини і брак систематизованих знань про поширення та стан популяцій таких видів.
Натомість дані, що їх збирали фахівці з різних українських наукових і природоохоронних установ у межах своїх планових тем, здебільшого не спрямованих суто на «червонокнижні» види, або, що найчастіше, паралельно до своїх основних наукових завдань, містять чимало відомостей про знахідки видів, занесених до Червоної книги України. Ці дані зазвичай не публікуються у наукових виданнях, адже пріоритет мають аналітичні праці, а не первинна інформація. Отже, значний обсяг даних про «червонокнижні» види лишається не оприлюдненим і не доступним широкому колу вчених.
Щоб заповнити цю інформаційну прогалину, ще 2008 року, перед запланованим оприлюдненням 3-го видання Червоної книги України, керівництво Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України започаткувало видання збірника «Знахідки тварин Червоної книги України», який відкрив нову сторінку наукових публікацій в Україні – публікації знахідок видів у табличному вигляді з географічними координатами. За задумом, такі збірники допоможуть безперервно збирати інформацію про поширення рідкісних видів в Україні. Інститут запропонував використати цей позитивний досвід збирання інформації про «червонокнижні» види для приготування 4-го видання Червоної книги України і 2018 року поновив практику видання таких збірників.
 |
2024 року вийшов друком уже шостий збірник цієї серії. Крім даних про види, занесені до Червоної книги України, він містить чимало відомостей про поширення регіонально рідкісних видів. Переважна більшість матеріалів цього видання – короткі повідомлення, доповнені відомостями про зустрічі рідкісних видів у визначеному табличному форматі із зазначенням географічних координат таких знахідок і дат (або діапазонів дат).
Збірник містить 98 публікацій авторства 170 фахівців-біологів із різних українських наукових установ і освітніх закладів. Загалом подано інформацію про 4898 зустрічей тварин, 3985 зустрічей рослин і 60 зустрічей грибів і грибоподібних організмів, що охороняються в Україні на різних рівнях. Описані у публікаціях зустрічі з видами зафіксували у природі понад 420 колекторів (збирачів) і спостерігачів. Дані охоплюють здебільшого часовий проміжок між 2000 та 2024 роками з епізодичними згадками ретроспективних відомостей. Список містить «червонокнижні» види; види, виключені з Червоної книги України у 2021 році; регіонально рідкісні види; види з червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) та Резолюції 6 Бернської конвенції.
За інформацією Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України