14 липня 2016 року в інформаційному агентстві «Укрінформ» відбулась прес-конференція, присвячена проблемі збереження унікальної пам’ятки природи – Бузького Гарду (Миколаївська область), якому загрожує небезпека у зв’язку із планами поновлення добудови Ташлицької гідроакумулювальної електростанції (ГАЕС).
Участь у заході взяли голова Національного екологічного центру України Ярослав Мовчан, Міністр екології України (2000-2001 рр.) Іван Заєць, генеральний директор «Музею Івана Гончара» Петро Гончар і директор Наукового центру аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук (ЦАКДЗ ІГН) НАН України академік Вадим Лялько.
Вітчизняна екологічна спільнота занепокоєна тим, що 13 липня 2016 року на засіданні Уряду України було затверджено «Програму розвитку гідроенергетики України до 2026 року», яка передбачає, серед іншого, й поновлення реалізації проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС». Як зазначають фахівці, у рамках вказаного проекту планується підвищити нормальний підпірний рівень Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки +20,7 м. Внаслідок цього історичному ландшафту центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького, розташованому в долині Південного Бугу в околицях м. Южноукраїнськ Миколаївської області, загрожує неминуче зникнення. Експерти з охорони навколишнього природного середовища та безпеки життєдіяльності вважають, що впровадження програми може призвести до неприйнятних і навіть катастрофічних наслідків, зокрема, регіональних техногенних аварій і катастроф, нищівного впливу на гідросистему та довкілля в цілому, впливу на об’єкти природно-заповідного фонду, знищення історичних і культурних пам’яток світового, національного й місцевого значення, продовження тенденцій відсталості технологій вироблення енергії в Україні, необґрунтованих економічних збитків. Фахівці звертають увагу громадськості на те, що документ не пройшов жодних публічних обговорень, екологічних оцінок – як цього вимагає чинне національне законодавство, – і був затверджений із порушенням чинних процедур.
У своєму виступі під час прес-конференції голова Національного екологічного центру України Я. Мовчан зазначив, що екологи неабияк стурбовані можливим затопленням каньйону Південного Бугу, в результаті чого Україна і світ втратять Бузький Гард. За його словами, унікальних ландшафтів на кшталт цієї місцевості, яка впродовж останніх щонайменше 60 млн. років не була під водою, на планеті всього кілька. На території Бузького Гарду розташовані рідкісні екосистеми, до яких належать нечисленні популяції рослин-ендеміків – мерингії бузької, гвоздики бузької тощо, – які недостатньо досліджені вченими-ботаніками та після можливого затоплення території назавжди зникнуть, оскільки більше ніде на Землі не зустрічаються. Додаткові ретельні дослідження місцевості мають здійснити також археологи, історики, геологи, зоологи. Я. Мовчан, до того ж, висловив свою переконаність у тому, що існують екологічно прийнятні альтернативи гідроакумулюючих електростанцій.
Міністр екології України (2000-2001 рр.) І. Заєць назвав проект розвитку Ташлицької ГАЕС таким, що становить велику загрозу довкіллю й історичним пам’яткам, та цілковито застарілим у всіх відношеннях – і технологічно, і з огляду на українське законодавство, і з огляду на пріоритети політики сталого розвитку, дотримання яких нині є ознакою цивілізованості держави. Бузький Гард приховує в собі чимало історико-культурних пам’яток доби палеоліту, трипільської культури, грецької та римської античності, а також козацької доби. І. Заєць із жалем констатував, що археологічні дослідження на території Бузького Гарду суттєво недофінансовані й мають охопити не десятки квадратних метрів, а гектари, якщо Україна справді має намір долучити віднайдену тут культурну спадщину до своєї скарбниці. Він також наголосив, що одним із наслідків добудови Ташлицької ГАЕС стане погіршення якості води в Південному Бузі, який уже є дуже зарегульованою річкою. Крім того, в результаті реалізації вказаного проекту в регіоні суттєво зменшиться площа земель, придатних для ведення сільського господарства, передусім тваринництва. Варто також враховувати, що після затоплення зникнуть річкові пороги, які нині виконують функцію своєрідної «природної лабораторії з відновлення якості води».
Генеральний директор «Музею Івана Гончара» П. Гончар звернув увагу присутніх на те, що в новому Порядку денному в галузі сталого розвитку до 2030 року, ухваленому 25 вересня 2015 року ювілейною сесією ООН, вперше до числа пріоритетів включено завдання активізації зусиль, спрямованих на захист всесвітньої культурної і природної спадщини. У пріоритеті №11 визначено мету «зробити міста і населені пункти відкритими, безпечними, життєздатними і гармонійними у своєму розвитку», а також «до 2030 року зменшити негативний вплив міст на довкілля у розрахунку на душу населення, надавши особливої уваги якості повітря та поводженню з комунальними та іншими відходами». Таким чином, світова спільнота у пріоритетах подальшого розвитку світу великої ваги надає розвиткові міст, їх впливові на довкілля, збереженню культурної та природної спадщини, тоді як Україна невдовзі може перейти той Рубікон, за яким не вдасться ані відновити природні багатства, ані поповнити національний культурний та історичний спадок, – наголосив П. Гончар.
Як зазначив у своєму виступі фахівець із гідрогеології, геоекології й аерокосмічного зондування – директор ЦАКДЗ ІГН НАН України академік В. Лялько, Південний Буг – це єдина річка, площа водозбору якої повністю розташована на території нашої держави. Надмірне зарегулювання, створення десятків водосховищ, скиди промислових і комунальних нечистот призводять до забруднення води й деградації річки. А це, у свою чергу, негативно позначається на екологічному стані території її басейну та якості життя населення. Добудова Ташлицької ГАЕС спричинить ще більшу регуляцію стоку Південного Бугу (що є прямим порушенням положень Водного кодексу України), значне збільшення втрат води на випаровування (з огляду на плановане розширення площі водного дзеркала внаслідок затоплення земель) та продовження перекриття річкового русла. Також зменшиться аерація води й погіршиться її якість. Академік В. Лялько наголосив, що територія, про яку йдеться, поділена розломними зонами й розташована у сейсмічно вразливому районі. Оцінюючи ж потенціал енергетичного використання водних ресурсів басейну Південного Бугу, слід враховувати весь комплекс зазначених чинників, – підсумував учений, запропонувавши концептуальний підхід до вирішення актуальних проблем раціонального природо- й ресурсокористування, а отже, й проблеми забезпечення населення України трьома основними ресурсами (продовольством, питною водою й енергоресурсами), які, згідно з визначенням ООН, необхідні людству для життя. За словами В. Лялька, на першому етапі необхідно узагальнити наявні державні й відомчі програми з цього напряму – з метою створення стратегічної концептуальної програми, яка передбачатиме, зокрема, здійснення порівняльного оцінювання економічної доцільності забезпечення населення України продовольством, питною водою й енергоресурсами. Проте тут важливо мати на увазі, що паралельне вирішення енергетичної, продовольчої та екологічної проблем має відбуватися, по-перше, таким чином, аби сприяти оптимальному забезпеченню потреб населення при раціональному розвитку довкілля та збереження високої якості останнього, і, по-друге, шляхом об’єднання зусиль керівництва держави, науковців і місцевої громадськості та місцевої влади. З метою створення стратегічної концептуальної програми, на думку В. Лялька, слід практично задіяти найбільш оперативну й економічно вигідну систему космічного геомоніторингу разом із блоками комп’ютерного прогнозування можливих змін довкілля, водних ресурсів енерго- й агросистем. На цьому етапі у пригоді стануть здобутки академічних установ – Інституту економіки та прогнозування, Інституту кібернетики імені В.М. Глушкова, Інституту проблем математичних машин і систем та Інституту геологічних наук НАН України. Результатом прогнозного моделювання стануть, як передбачається, рекомендації щодо вибору найбільш оптимальних сценаріїв взаємодії техногенних і природних чинників на тлі змін клімату й геосистем. Ці сценарії, у свою чергу, мають бути закладені у фінансові плани розвитку країни на сьогодення та перспективу. Національна академія наук України має досвід розроблення теоретико-методичних основ і практичні результати впровадження подібного підходу. На підтвердження готовності вчених Академії запропонувати свої досягнення при вирішенні означених проблем академік В. Лялько передав присутнім на прес-конференції представникам вітчизняних ЗМІ інформаційні матеріали про науковий доробок фахівців ЦАКДЗ ІГН НАН України, в тому числі й ґрунтовне україномовне видання «Парниковий ефект і зміни клімату в Україні: оцінки і наслідки»
(більше про це). Після прес-конференції було оприлюднено Заяву громадських організацій України з приводу ухвалення Урядом України «Програми розвитку гідроенергетики України до 2016 року».
За інформацію ЦАКДЗ ІГН НАН України