Перегляд повідомлення

У рамках серії фільмів-інтерв’ю з видатними вченими-медиками України побачила світ стрічка відомого кінорежисера Олександра Муратова «Академік Сергій Комісаренко. Бесіди з Олександром Муратовим», героєм якої став вітчизняний науковець і дипломат – член Президії НАН України, академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, директор Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України академік Сергій Васильович Комісаренко.

Під час бесіди академік розповів, серед іншого, про початок своєї наукової кар’єри. За його словами, батьки всіляко заохочували в ньому та братові (нині покійному відомому українському хірургові-ендокринологові академіку НАМН України Ігорі Васильовичу Комісаренку (1933–2013)) потяг до наукової діяльності й опанування іноземних мов. Отримуючи теоретичну медичну освіту, С.В. Комісаренко вважав за необхідне набути також практичного досвіду, тому понад рік відпрацював фельдшером у бригаді невідкладної швидкої допомоги. Здобуті навички не раз ставали у пригоді вже тоді, коли він остаточно обрав царину наукових досліджень.

Ще одна важлива сторінка біографії як академіка, так і очолюваного ним інституту – вивчення наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції, а саме – впливу малих доз радіації на імунітет людини. В результаті здійснених досліджень, у процесі яких обстежувалися військовослужбовці, які брали участь у ліквідації наслідків цієї катастрофи, вчені дійшли висновку, що радіоактивне опромінення згубно впливає на клітини, що забезпечують протипухлинний і противірусний захист організму. Вказані дослідження, виконані колективом учених під керівництвом академіка С.В. Комісаренка на початку 1990-х рр., було відзначено Кінґстонським університетом (Велика Британія).

Розповів академік і про свою діяльність на посаді заступника Голови Ради Міністрів України (1990-1992 рр.). У той час С.В. Комісаренко поєднував роботу в Уряді з роботою на посаді директора вищезгаданого інституту, й оскільки працювати в академічній науковій установі доводилося вже пізно ввечері – отримав прізвисько «нічний директор». Перший Президент незалежної України Л.М. Кравчук так описував свої враження від діяльності академіка-урядовця: «Це – перший справжній інтелектуал, який прийшов до Уряду України».

Згодом С.В. Комісаренка було призначено першим Надзвичайним і Повноважним Послом України у Великій Британії. Там він пропрацював з 1992 до 1998 р. Як згадує сам учений, українське посольство у Сполученому Королівстві довелося розбудовувати практично з нуля. Так, наприклад, нашій державі не було передано у власність жодної з понад 40-ка будівель, що належали до нерухомої власності СРСР у Лондоні. Проте завдяки клопотанням нового посла українське дипломатичне представництво практично безкоштовно отримало 3 зі своїх 4-х британських будівель – дві у Лондоні та одну в Единбурзі. Особливо теплі взаємини склалися в посла С.В. Комісаренка з британською королевою – Її Величністю Єлизаветою ІІ. Цьому сприяла дружня пропозиція дипломата щодо участі українських майстрів-реставраторів у відновленні знищеної пожежею частини Віндзорського замку. Історія про розмову посла з королевою стала справжньою легендою в дипломатичних колах. Іще один здобуток
С.В. Комісаренка в новій, на той час, для нього ролі – клопотання про передання антарктичної станції «Фарадей», яку Велика Британія мала намір продати, у власність Української держави. Посол аргументував своє проханням тим, що українські вчені мають тривалий досвід плідних полярних досліджень і бажали б продовжити їх. Британські партнери погодилися на пропозицію С.В. Комісаренка, і в липні 1995 року було підписано відповідну двосторонню угоду. Так Україна отримала власну антарктичну станцію, яка нині має назву «Академік Вернадський».

Докладніше про це й багато іншого дізнавайтеся з фільму-бесіди, повний відеозапис якого доступний за посиланням: