2016 року на території Сокальського району Львівської області вчені Науково-дослідного центру (НДЦ) «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України дослідили дві пам’ятки археології, яким загрожує руйнування, – багатошарову пам’ятку Белз-22, зафіксований початок заселення якої припадає на епоху неоліту (IV тис. до н. е.), та поселення Корчів, яке активно розвивалося на межі І ст. до н.е. – І ст. н.е.
За словами директора НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України Олега Осаульчука, обидві пам’ятки останніми роками активно руйнуються через природні процеси та з вини скарбошукачів. Саме тому було надзвичайно важливо не зволікати з вивченням цих об’єктів. Учені досліджували їх у межах виконання обласної програми «Охорона і збереження культурної спадщини Львівської області на 2016-2018 роки» й отримали низку цікавих результатів.
На пам’ятці Белз-22, розташованій в урочищі Гора поблизу м. Белз, археологи знайшли, зокрема, рештки ткацького верстату, вік якого становить близько двох тисяч років. Як підкреслює керівник експедиції – заступник директора НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України Тарас Милян, ця знахідка римської доби стала для вчених несподіванкою. На глибині 1 м науковці знайшли залишки об’єкту (ймовірно, житлового), в куті якого збереглося понад 30 глиняних тягарців (чотиригранних і округлих пласких), які були складовою вертикального верстату і використовувалися у прядінні. Варто зауважити, що на початку нашої ери на території пам’ятки Белз-22 існувало велике поселення. Загалом же люди на цьому місці жили від неоліту до давньоруської доби.
Поселення Корчів є однією з небагатьох римських пам’яток, відомих і досліджуваних на заході України. Якщо на території Польщі (у Побужжі) подібних поселень досить багато, то в нашій частині басейну Західного Бугу відомих пам’яток практично одиниці. Здійснюючи розкопки у Корчеві поблизу м. Угнів, учасники археологічної експедиції, очолюваної Іваном Назаром, виявили як різноманітний і багатий речовий матеріал, так і рештки житла та господарських споруд. Серед найцікавіших знахідок у цій місцевості – артефакти, що датуються кінцем І ст. до н.е. – початком І ст. н.е., а саме: фібула (жіноча металева застібка), шпора й уламки кераміки.
У рамках програми «Охорона і збереження культурної спадщини Львівської області на 2016-2018 роки» вчені Академії також здійснили розвідки в басейні річки Себечівка – з метою продовження загального вивчення району та нанесення на мапу якомога більшої кількості нових археологічних пам’яток, яких наразі виявлено вже понад 170.
Як стверджує заступник директора НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України Т. Милян, на даний час Сокальщина все ще залишається слабко вивченою з точки зору виявлення й документування давніх пам’яток. Хоча за попередні п’ять років археологи Академії дослідили басейни річок Варенжанка і Солокія. Науковці підкреслюють, що ці землі постійно були заселені тими чи іншими племенами, які, контактуючи між собою та змінюючи одне одного, творили унікальний культурний простір. Археологи передбачають, що при продовженні розкопок виявлять іще значну кількість матеріалу, надзвичайно важливого для вивчення найдавнішої історії, про яку нині знають мало.
За інформацією НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України