 Літнє квітування в саду |
Головним завданням ботанічних садів є збереження й демонстрація рослинного біорізноманіття. Водночас ці установи мають достатній дослідницький потенціал, аби надавати експертні рекомендації у справі озеленення урбанізованого середовища, в якому залишається дедалі менше природних територій. Про стан і перспективи зеленого будівництва в Києві розповів в ефірі чергового випуску програми «Резонансна тема» радіостанції «Голос Києва» заступник директора з наукової роботи (ландшафтне будівництво) Національного ботанічного саду (НБС) імені М.М. Гришка НАН України кандидат біологічних наук Микола Шумик.
На фотографіях нижче – розкішне червневе буяння рослинності НБС імені М.М. Гришка НАН України
 |
 |
Навіть саме існування великого ботанічного саду (а його загальна площа складає 130 га) в межах української столиці вже робить великий внесок у підвищення комфортності життєвого простору в мегаполісі, створюючи своєрідну оазу із власним мікрокліматом, – говорить учений. Проте це зовсім не означає, що київські вулиці не потребують додаткового озеленення. Хоча цілком недоречною є й спостережувана нині надмірна захопленість рослинами, одержаними й культивованими зарубіжними селекціонерами, які у своїй роботі брали до уваги далеко не українські умови, в яких цим рослинам доводиться зростати. Йдеться передусім про декоративні форми, які, безумовно, мають естетичний вигляд, однак зовсім не пристосовані та не призначені до зростання на київських вулицях із пожвавленим рухом транспорту: вони, по-перше, вибагливіші та потребують значно інтенсивнішого догляду, по-друге, характеризуються зниженою адаптаційною здатністю та недостатньою стійкістю до суттєвого техногенного, рекреаційного навантаження і, по-третє, мають коротший вік. [До речі, 2016 року побачила світ монографія авторства вчених НБС імені М.М. Гришка НАН України «520 декоративних природних форм», у якій фахівці подають свої поради щодо добору рослин, найбільш придатних для культивування в умовах нашого клімату та стану довкілля.] З огляду на це, високодекоративні рослини зарубіжного походження якщо й варто висаджувати у столиці, то тільки у меморіальних частинах парків і скверів та на приофісних ділянках.
Яскравим свідченням непристосованості імпортованих декоративних культур до київських умов є сумнозвісний гіркокаштан звичайний, такий поширений на вулицях Києва. Уражене некрозом і мінуючою міллю листя, пожовкле вже посеред літа, є прикметною рисою вегетаційних процесів цього дерева. З іншого боку, фахівці НБС імені М.М. Гришка НАН України, проводячи ретельні спостереження за рослинами Києва, виявляють стійких представників зазначеного виду, фіксуючи місце їхнього розташування на мапі міста. Крім того, вчені відпрацювали технологію селекційного відбору навіть для гіркокаштану звичайного та радять збирати насіння з найкращих його екземплярів для подальшого вирощування (однак, зрозуміло, не масового).
 Крона гіркокаштану звичайного на вулицях Києва починає жовтіти та втрачати листя вже в розпал літа |
 Такий вигляд улітку зазвичай має листя гіркокаштану звичайного, уражене некрозом і мінуючою міллю |
В цьому випадку, як і в багатьох інших, озеленення не зможе бути ефективним та виконуватися на належному рівні, якщо реалізовуватиметься без наукового супроводу, адже тільки фахівці, котрі щодня мають справу з різними рослинами та їхнім випробовуванням, є достатньо компетентними, аби виконати екологічне зонування столиці та підібрати для кожного з її екотопів відповідний асортимент стійких рослин, здатних повноцінно виконувати свою екологічну функцію, – підкреслив М. Шумик.
Особливої уваги й допомоги потребують міські шпилькові (вони ж – хвойні) рослини, оскільки їм значно важче, ніж листяним. Якщо останні змінюють своє листя щороку, то хвоя тримається 3-5 років, а якщо рівень забрудненості довкілля, зокрема повітря, високий, то продихи закупорюються і рослинам значно складніше транспірувати (грубо кажучи, «дихати»). Аби полегшити наслідки техногенного впливу на шпилькових, необхідно їх посилено доглядати, керуючись наявними нормативами такої діяльності. Наприклад, бажано частіше, ніж інші дерева та кущі, дощувати (обмивати) ці рослини, аби усунути бруд, акумульований хвоєю.
 Частина колекції хвойних рослин НБС імені М.М. Гришка НАН України |
 Осінній краєвид на території київського академічного ботанічного саду |
Як підкреслив М. Шумик, висадження рослини гарантує не більше 10% її майбутнього успішного розвитку. Решта – це регулярний ретельний догляд, який є хоч досить вартісним, проте вкрай необхідним для забезпечення рослинам комфортного зростання, за якого вони повною мірою могли б виконувати притаманні їм функції (шумозахисту й пилозахисту, а також середовищетвірну роль). В цьому аспекті Києву та багатьом іншим українським містам варто запозичити досвід Берліна, де до кожної висадженої рослини ставляться надзвичайно дбайливо – як до окремого організму, максимально задовольняючи його життєві потреби. М. Шумик висловив жаль із того приводу, що в столиці практично призупинено реалізацію багатьох програм з її озеленення, зокрема й тих, участь у яких брали науковці НБС імені М.М. Гришка НАН України. З 2006 по 2010 рік учені займалися інвентаризацією зелених насаджень Києва та визначенням їхнього санітарного стану і готували рекомендації з поліпшення ситуації. На замовлення управління охорони навколишнього природного середовища Київської міської державної адміністрації було також розроблено проект міської програми моніторингу стану зелених насаджень. На думку М. Шумика, такі роботи необхідно продовжувати й зараз. Тим більше, що за цим напрямом Київ має великий та цінний досвід і славу (хоч тепер і колишню) найзеленішої європейської столиці.
Постійно здійснюється активна діяльність із озеленення території й самого академічного ботанічного саду. Близько 10 га його зелених насаджень розташовані на схилах над Дніпром. Зважаючи на ймовірність ерозії ґрунтів і небезпеку початку зсувних процесів, фахівці НБС імені М.М. Гришка НАН України розробили план, згідно з яким схили одночасно й декоративно оформлюватимуться, і зміцнюватимуться: планується висадити низку хвойних рослин, які цілорічно додаватимуть цим землям естетичної привабливості.
Як зауважив М. Шумик, при створенні штучних насаджень рослини не повинні культивуватися надто щільно, щоб не конкурувати між собою за життєвий простір. Вони й так наражаються на негативний вплив міста, тому завдання дослідника – усунути додатковий несприятливий чинник.
Попри те, що ботанічний сад не займається масштабним вирощуванням рослин для потреб озеленення (оскільки не має достатньо великої території для цих цілей), кияни завжди можуть звернутися до цієї установи не тільки за порадами щодо оформлення прибудинкових територій, а й за посадковим матеріалом. Але в будь-якому разі насадження, ініційовані самими киянами, не мають бути хаотичними, – висловив свою точку зору М. Шумик.
За його словами, порятунком для столиці, яка потерпає в тому числі від ущільнення забудови, могло б стати вертикальне озеленення й облаштування садів на дахах багатоповерхівок. Освоєння придатних для цього поверхонь дало б змогу вдвічі-втричі збільшити площу зелених насаджень у межах міста.
 Двері саду завжди відчинені для відвідувачів |
ПРОСЛУХАТИ АУДІОЗАПИС РАДІОПЕРЕДАЧІ
Фото: НБС імені М.М. Гришка НАН України