Інтерв'ю клітинного біолога рослин, наукового співробітника відділу клітинної біології та біотехнології Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України кандидата біологічних наук Юлії Красиленко науково-популярній програмі «Всесвіт» радіостанції «Голос Києва» і передачі «Мусафір вахти» («Час гостей») кримського проекту української служби радіостанції «Радіо Свобода» «Крим. Реалії»

Триває робота над новим вітчизняним ботанічним довідковим виданням – «Ілюстрованим словником кримськотатарських назв рослин», який, як сподіваються його автори, побачить світ наприкінці 2018 року. Про те, коли та з якою метою почався процес укладання словника і хто над ним працює, а також про зміст видання розповіла в ефірі науково-популярної програми «Всесвіт» радіостанції «Голос Києва» і передачі «Мусафір вахти» («Час гостей») кримського проекту української служби радіостанції «Радіо Свобода» «Крим. Реалії» натхненниця цього соціально спрямованого наукового проекту – клітинний біолог рослин, науковий співробітник відділу клітинної біології та біотехнології Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України кандидат біологічних наук Юлія Красиленко.

Вчена переконана, що попри анексію Криму, континентальна частина України не має втрачати з ним зв’язку, – півострів слід постійно тримати у фокусі, «на видноколі подій». Цій меті, а також відродженню культурної спадщини кримськотатарського народу має послугувати довідкове наукове видання, яке становитиме інтерес не тільки для ботаніків і природоохоронців, а й для етнографів, істориків та всіх, хто цікавиться минулим і сучасністю Кримського півострова та його корінного народу – кримських татар.

Укладання словника кримськотатарських фітонімів (тобто назв рослин) почалося ще 2012 року. Загалом же флорою цієї території Ю. Красиленко цікавиться вже 15 років – іще з часів проходження студентської практики в Карадазькому природному заповіднику.

Основу словника склали фітоніми, зібрані сімферопольським лікарем та етнографом Гіреєм Баїровим: він об’їхав майже весь Крим, зустрічаючись і спілкуючись із місцевими старожилами, які на початку 1990-х рр. повернулися з депортації. Багатьом із них уже понад 90 років.

Як наголосила Ю. Красиленко, важливо було збирати саме діалектні фітоніми. Майбутнє видання цікаве тим, що міститиме назви трьома основними діалектами кримськотатарської мови – ногайським (степовим), татським (гірським) і ялыбойлю (південнобережним). Крім того, автори ґрунтовно опрацювали офіційні словники (зокрема, урумський і ногайський), вибравши з них усі фітоніми, й проаналізували роботи натуралістів і дослідників природи XVII–XVIII ст.ст. («Спостереження під час подорожі по південних землях Російської держави у 1793–1794 роках» Петра Симона Палласа, «Подорож із зоологічною метою до північного берега Чорного моря і до Криму в 1858 р.» Карла-Фрідріха Кесслера й деяких інших), які під час мандрів Тавридою робили нотатки та замальовки в польових щоденниках, нерідко фіксуючи етнічні назви рослин. Завдяки такому комплексному підходу вдалося створити більш-менш достовірний словник. «Складність роботи полягає в тому, що ми прагнемо встановити достовірну латинську назву роду відповідно до сучасної ботанічної номенклатури з народною назвою кримськотатарською мовою. Дуже часто схожими назвами описувалися різні рослини. Наприклад, «саричечек» (із кримськотатарської – дослівно «жовта квітка») – це може бути й жовтець (лютик), і кульбаба, і навіть жовта волошка, чи, скажімо, «тегенек» (колючка), яка може означати чортополох, будяк чи кримську рослину ламіру, тому потрібно шукати додаткові, зокрема, вузькодіалектні назви, перевіряти їх, уважно перепитувати у старожилів, аби не ввести майбутніх читачів в оману. Адже словник – це дуже відповідальна робота, на нього посилатимуться, в ньому шукатимуть відповідь», – пояснила Ю. Красиленко. За її словами, наразі виданню дещо бракує інформації щодо флори віддалених куточків Криму на кшталт Керченського півострова, де зростає цікава степова, галофітна, тобто, солелюбна (наприклад, солянки та курай) і псаммофітна (піскова, або ж пісколюбна) рослинність, яка не має відповідників у степовому й гірському Криму. Заповнити цю прогалину мають етнографічні експедиції, які цього літа проводили кримські дослідники.

В цілому, було отримано досить великий об’єм цінної інформації, яка, однак, потребує подальшого впорядкування, перевірки й редагування. Ретельну роботу з першою чернеткою словника виконав знаний кримський тюрколог, укладач кримськотатарського словника, викладач кафедри кримськотатарської мови Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Сейран Меметович Усеїнов. Він, по-перше, перевірив фітоніми, записані Г. Баїровим під час етнографічних експедицій, на предмет правильності написання, наголосів й адекватності перекладу, а по-друге, порівняв їх із загальнотюркськими й допоміг виокремити саме ті, що є питомими для кримськотатарської мови.

До створення буквального, дослівного перекладу назв долучилася також сімферопольська мовознавця, спеціаліст із ногайського діалекту кримськотатарської мови кандидат філологічних наук Едібе Назімівна Меджитова. Кінцевим рецензентом словника стане завідувач відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України член-кореспондент НАН України Яків Петрович Дідух.

Уже зараз у виданні фігурують близько 600 назв (п’ятьма мовами – крім кримськотатарської (кирилицею та латиницею), ще й українською, російською, англійською й латиною; обговорюється доцільність введення і турецьких фітонімів), з яких 280 означають дикі рослини, а 300 – культурні (їстівні, декоративні, фарбувальні, промислові). Для узручнення користування словник поділятиметься на три основні розділи: перший представлятиме назви дерев, другий – чагарників, кущів і високих трав, третій – квітів та сланких рослин. Аби полегшити читачам процес ідентифікації родів і видів, словник міститиме ілюстрації – фотографії великого плану (щоб можна було зблизька розпізнати рослину за конкретними її частинами) та загального плану (щоби здалеку вирізнити рослинне угруповання в ландшафті), а також, можливо, вклейку із серією замальовок художниці-акварелістки Ольги Моргун, на яких зображено добре впізнавані найхарактерніші для Криму рослини (наприклад, каперці трав’янисті, місцевий мигдаль, іриси низенькі, різні види полину тощо). Кожна фотографія супроводжуватиметься коротким ботанічним описом рослини. Піктограмами позначатиметься охоронний статус виду. Візуальну частину словника можна доповнити й арт-гербаріями з циклу «Flora Taurica» («Кримська флора»), в яких Ю. Красиленко поєднала особливості класичних гербаріїв часів Карла Ліннея (тобто із замальовками різних частини рослин і зазначенням бінарної назви) з художньою імпровізацією. Арт-гербарій є унікальним зібранням, оскільки відображає враження та настрій авторки на момент збирання рослин і роботи з ними, а подекуди містить ще й уривки з поетичних творів Гомера, Миколи Вороного, Максиміліана Волошина, Федеріко Гарсіа Лорки й інших. До речі, колекція арт-гербарію Ю. Красиленко і замальовок О. Моргун експонувалася у травні 2017 року в приміщенні інформаційної агенції «Укрінформ» – до Днів Криму в рамках пісенного конкурсу «Євробачення 2017».

Як зауважила Ю. Красиленко, кримськотатарські фітоніми часто є надзвичайно образними й наочними і влучно відображають ті чи інші риси рослин. Наприклад, один із видів кримських півоній – півонія трійчаста (Paeonia daurica Andrews) – кримськотатарською називається «патлакъ чанакъ», тобто «розбита чашка». Пелюстки цієї квітки розташовані дуже близько одна до одної, створюючи ефект махровості: «Вона дійсно схожа на чашку, що впала на підлогу й розбилася, а друзки просто не встигли розлетітися навсібіч». Г. Баїров знайшов ще багато назв цієї квітки: гагустани (в Алупці), гугуч (в Алушті), дагъ чарандофла, джайля чарандофла (в селищі Улу-Узень), крандофла (в селищі Ай-Серез), тавук корсе хозламаз (дослівний переклад – «курка побачить – припинить нестися») і тавукхозламасы (дослівний переклад – «кладка курки»). Підсніжник складчатий (Galanthus plicatus M.Bieb.) має назву «акъбардакъ», що дослівно перекладається як «білий келишок»; колхікум, пізньоцвіт (у Криму є два його види: Colchicum ancyrense B.L. Burtt (південний) та C. umbrosum Steven (тіньовий) називається «вакъытсыз чичек» («квітка, що не знає часу»), оскільки цвіте напровесні – в січні-лютому, вперто прокльовуючись зі снігу; подорожник (Plantago) – «юнлю (юнь) юрек» (вовняне серце), бо супліддя цієї лікарської рослини дійсно нагадує пухнасту муфту; дереза, або ж повій (Lycium barbarum L.), сушені плоди якої торгівці сухофруктами інколи видають за цілющі ягоди годжі, має промовисту назву «тильки джилеги» (лисяча полуниця).

Гостя радіопередач розповіла також, що кримська флора нараховує загалом понад 2,5 тис. представників вищих рослин і близько 120 ендемічних видів. А оскільки географічно півострів розташований на пограниччі, на північно-східній околиці Середземномор’я, то його рослинність містить і кілька екзотичних компонентів, відсутніх на півдні Україні – у степовій її частині. Йдеться про балканський і середземноморський компоненти. Яскравим представником такої екзотичної флори є, зокрема, суничне дерево, Arbutus andrachne L., або ж суничник дрібноплодний, який в селищі Нікіта називають «чуплах диреги», що з кримськотатарської дослівно перекладається як «голе дерево»): воно відрізняється тим, що здатне скидати кору, а тому в народі побутують такі його назви, як «курортниця» або «безосоромниця».

Є серед рослин сучасного Криму й адвентивні – чужинці. Наприклад, на території півострова чудово почувається айлант Ailanthus altissima (Mill.) Swingle (він же – китайський ясінь, або оцтове дерево), який захоплює значні площі й подекуди навіть витісняє тамтешню природну флору.

Відповідаючи на запитання, Ю. Красиленко зазначила, що своїм улюбленцем серед кримських рослин вважає запашний і сланкий чебрець (тімус). Саме густий запах чебрецю та ялівцю й створює неповторний тягучий аромат південного берега Криму.