Про результати дослідження унікальної археологічної пам’ятки – поселення пізньоримської доби Комарів (Кельменецький район, Чернівецька область) – та її загальноєвропейське значення розповів в ефірі програми «Ранкова хвиля» радіостанції «Громадське радіо» керівник Комарівської археологічної експедиції Інституту археології НАН України, завідувач відділу археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень цього інституту, старший науковий співробітник кандидат історичних наук Олег Петраускас.
 Кандидат історичних наук Олег Петраускас у студії «Громадського радіо» |
Бесарабський Комарів як поселення пізньоримського часу, розташоване на землях так званого Барбарікуму (варварського простору за межами римського «лімесу», тобто за кордонами Римської імперії), не має аналогів у Європі, – переконує вчений. Адже в ІІІ–ІV ст.ст. тут функціонувало повноцінне скловиробництво, на яке не поширювалася римська монополія. Археологи ще достеменно не знають, завдяки яким умовам виник цей виробничий центр, проте сподіваються наблизитися до відповіді на це запитання під час подальших робіт.
Людство винайшло скло приблизно 4 тис. років тому. «Його [скла] поява – це одна з ознак цивілізації. На більш низькому технологічному рівні такий процес неможливий», – пояснює О. Петраускас. Упродовж майже 3 тис. років виготовлення скляної продукції було закритою галуззю та мало корпоративний характер. Але в середині І ст. н.е. у склоробстві відбулася революція, пов’язана з винайденням передньоазійськими майстрами склодувної трубки. Відтоді скло стало значно доступнішим – воно припинило бути предметом розкоші й широко увійшло в побут усіх верств населення. За 100–200 років нову технологію опанували практично в усіх провінціях тогочасної Римської імперії, яка, фактично, володіла монополією на неї. Відповідно, власних виробництв на інших територіях – зокрема, варварських землях Європи, в цілому північніше Дунаю та Рейну, де в давнину жили наші предки, – не було. Римська монополія на скловиробництво базувалася на трьох обставинах. По-перше, наявності необхідної сировинної бази, а саме – природних покладів соди, котра була необхідним компонентом для плавлення скла. Якщо сучасне скло плавиться зазвичай за температури близько 2000°С, то давні технології ще не давали змоги досягати такого температурного режиму, а сода, відіграючи роль каталізатора, по суті, знижувала температури до інтервалу між 1400 й 1100°С. Як замінник соди іноді використовували попіл висушених і перепалених морських (або солончакових) рослин, який містив цю речовину. Основними трьома складовими скла були, крім соди, також пісок-кремнезем і вапно, що запобігало ерозії цього крихкого матеріалу. Другим підґрунтям римської монополії в цій галузі були знання – володіння навичками правильного скловиробництва (зокрема, належним сполученням складових, дотриманням їхньої пропорційності в шихті (суміші) й технологічного процесу загалом). Третій чинник – наявність ринків збуту виготовленої продукції. Спершу лише поодинокі покупці могли дозволити собі придбати вироби зі скла, які ще не використовувалися з утилітарною метою, а були статусними речами, слугуючи прикрасами особи й оселі. Коли виготовлення виробів зі скла здешевшало та почало активно входити в побут, коло його споживачів істотно розширилося.
У певний період склоробні майстерні з’явилися й на території Північного Причорномор’я та Кримського півострова (Ольвія, Тіра тощо). Проте, на відміну від цих земель, нинішній Комарів не належав до римського монопольного склоробного простору, й тим не менш рештки не тільки скляних виробів, а й цілком очевидні залишки повноцінного скловиробництва археологи в цій місцевості зафіксували. Європейських аналогів зазначена пам’ятка наразі не має: «Є щось схоже, якісь окремі елементи. Але цілісної системи, яка була б пов’язана з обробленням і виробництвом скла, в Європі немає – ані в Німеччині, ані в Польщі, Чехії чи Словаччині. Є тільки в Україні», – говорить О. Петраускас.
Комарів є пам’яткою черняхівської археологічної культури, творцями й носіями якої були східні германці, ранні слов’яни, дакійці, пізні скіфи, сармати і вихідці з римських провінцій. Якщо раніше довести причетність представників Римської імперії до черняхівської культури було важко, то комарівські знахідки є переконливим доказом, адже використовувані в цій місцевості технології виробництва скла неможливо було відтворити за письмово зафіксованими вказівками, певною рецептурою – потрібно було залучити конкретну людину, яка володіла відповідними знаннями й мала практичний досвід у галузі. Цікаво також, що для Комарова характерні знахідки, в цілому не притаманні черняхівській культурі, – кам’яні будівлі, споруджені за римськими традиціями, а також амфори, плімфи й ціла низка інших артефактів. «Артефактів дуже багато. Маючи 25-річний досвід роботи на пам’ятках черняхівської культури, я пам’ятаю кожен шматочок скла. Було їх, напевно, штук п’ять. А в Комарові за один вихід – під час візуального обстеження (тобто просто при візуальному обстеженні поверхні пам’ятника, без застосування жодних приладів) – збори можуть складати 20–30 фрагментів скла. Причому цей набір відображає всі основні етапи виробництва скла – починаючи з плавлення. Це – сліди браку, обрізки. Тобто в цьому місці дійсно переплавляли скло й виготовляли з нього посуд, порожнисті ємності, намисто й інше. Більше того, в ІІІ–ІV ст.ст. н.е. відбуваються кардинальні зміни в спектрі самого посуду: якщо раніше це було так зване скло пізньоантичної традиції, то тепер з’явилося місцеве, варварське виробництво», – зауважує О. Петраускас. Серед виявлених археологами предметів – як прості форми, так і декоровані (орнаментовані). Спершу декорація була доволі простою – цяточки, риски, хвилі. В IV ст. н.е. з’явилися написи. Наприклад, на одному з кубків було викарбовано поширений вислів давньогрецькою мовою, який у перекладі означає: «Пий, живи й радій». Тогочасні місцеві майстри часом намагалися відтворити написи, які, ймовірно, не могли прочитати, оскільки в результаті виходили нісенітниці, що лише віддалено нагадували давньогрецькі слова (так, вдалося розрізнити символи, схожі на літери «альфа», «дельта» тощо), та були схожі, радше, на орнаменти, проте розташовувалися точнісінько в тому місці, де й написи на копійованих ними оригіналах.
Технологія виробництва скла в поселенні, розташованому на території сучасного Комарова, не могла законсервуватися навіть у межах одного-двох поколінь і за певний час неминуче почала деградувати, занепала й остаточно зникла (за попередніми підрахунками, склоробством тут займалися впродовж 100–150 років). Археологи пов’язують це з нестачею сировинної бази, перериванням виробничих та торгівельних зв’язків. Причиною занепаду місцевого скловиробництва, як підкреслив О. Петраускас, не могли бути проблеми з ринками збуту, оскільки на землях Барбарікуму товари зі скла користувалися неабияким попитом. За словами науковця, переривання склоробної традиції на цих теренах, як і зникнення черняхівської культури загалом, не є нашим специфічним досвідом: «Після цивілізаційного сплеску, в V–VII ст.ст. вся Європа, грубо кажучи, занурилася в пітьму. Відродження ж традиції (склоробства) у нас відбулося вже за давньоруського часу». Наступна революція у склоробстві сталася при заміні соди попелом букового дерева, поширеного, зокрема, й у прикарпатських лісах (ідеться про так зване гутне виробництво).
Підсумовуючи, О. Петраускас наголосив: «Такими надбаннями [як комарівська пам’ятка археології] не можна розкидатися – їх потрібно зберігати. Ми маємо, чим пишатися і що показувати».
Більше дізнавайтеся безпосередньо із запису радіопередачі:
https://www.youtube.com/watch?v=gDHAMjjwmM8
Інформація про науково-дослідницький проект із вивчення стародавнього виробництва на території України «Комарів – виробнича факторія варварської Європи пізнього часу» доступна на сайті проекту: http://komariv.in.ua/.
Facebook-сторінка Комарівської археологічної експедиції Інституту археології НАН України та проекту «Комарів»: https://www.facebook.com/groups/komariv.
Сторінка експедиції на сайті Інституту археології НАН України: http://www.iananu.org.ua/struktura-ia/naukovi-viddili/viddil-arkheologiji-rannikh-slov-yan-ta-regionalnikh-polovikh-doslidzhen/ekspeditsiji/komarivska-ekspeditsiya.
 Плакат до однієї з виставок комарівських археологічних знахідок |