Про сучасні українські та світові урбанізаційні тенденції в ефірі науково-популярної програми «Точка опори» радіостанції «Культура» розповів старший науковий співробітник сектору збалансованого розвитку та екологічної оцінки Інституту географії НАН України кандидат географічних наук Артем Мозговий.
Поступове зникнення сіл і одночасне розростання та збільшення ролі міст спостерігається як на глобальному, так і на національному рівнях. За словами вченого, український парламент щороку знімає з адміністративного обліку кількадесят населених пунктів, усі вони є сільськими. Водночас практично повсюдно домінує міський спосіб життя, поширюючись і на сільську місцевість.
Як розповів А. Мозговий, перші міста з’явилися на Близькому Сході майже 10 тис. років тому (у VIII тис. до н.е.) і були спочатку точковим явищем, оскільки мали незначні площі та кількість населення й, відповідно, не справляли помітного впливу на суспільне життя. Проте з часом значення міст у розвитку цивілізації суттєво зросло. І навіть сама етимологія слова «цивілізація» вказує на провідну роль міст і містян, адже латинське «civis» позначає громадянина, яким міг бути тільки мешканець міста. Коли урбанізація як суспільно-історичний процес набула планетарного масштабу, містам для зростання знадобилися додаткові ресурси (в першу чергу, демографічні, людські), джерелом яких стало, звичайно, село. З часом міста перетворилися на потужні економічні центри – там сконцентрувалося виробництво, а отже, й робоча сила.
За офіційною статистикою (котра не оновлювалася з моменту проведення першого й поки єдиного Всеукраїнського перепису населення в грудні 2001 року), частка міського населення в нашій країні становить 69%. Проте фахівці, серед яких – і вчені Інституту географії НАН України, реально оцінюють цей показник щонайменше в 75–80%. Таким чином, Україна є високоурбанізованою державою. Точно визначити кількість міського населення наразі досить непросто – зокрема, й через наявність явища так званої «прихованої» урбанізації: в містах упродовж тривалого часу або навіть і на постійній основі проживає та працює чимало громадян, зареєстрованих у сільських населених пунктах.
Активізація урбанізаційних процесів в Україні припала на другу половину ХХ ст., а точніше – на період між 1950-ми та 1970-ми рр. Статистично спостерігався й короткий проміжок дезурбанізації – впродовж 1,5 року на межі 1980-х і 1990-х рр., – пов’язаний із розгортанням масштабної соціально-економічної кризи, внаслідок якої чимало містян змушені були на певний час повернутися до сільської місцевості, звідки й походили.
Високий рівень урбанізації спостерігається в Австралії – 90%, причому близько двох третин містян складають мешканці лише двох міст – Мельбурна й Сіднея. А от в острівному місті-державі Сінгапур узагалі немає сільського населення. В українського сусіда першого порядку (тобто країни, з якою ми маємо суходільний кордон) Угорщини склалася особлива, але досить загрозлива ситуація: 3 із 10 млн. громадян сконцентрувалися у столиці – Будапешті. Це – яскравий приклад явища метрополізації, за якого одне місто відіграє в державі ключову роль. Варто, однак, мати на увазі, наголошує А. Мозговий, що в разі катастрофи природного або техногенного характеру, що може статися в столиці, всю господарську діяльність і транспортну мережу такої країни буде, ймовірно, паралізовано. Щоб уникнути таких вкрай негативних потенційних наслідків, варто розвивати менші міста – так звані локальні «столиці». Власне, однією з провідних цілей Європейського Союзу як економічного об’єднання – посилення позицій регіонів, адже співробітництво між державами-членами відбувається насамперед на міжрегіональному рівні. До речі, саме малі міста утримують «каркас розселення» в Україні, яка, на щастя, не є моноцентричною та має перспективи для розвитку великої кількості більших і менших центрів.
Міста виконують різні функції – виробничу, культурну, рекреаційну, просвітницьку тощо. У багатьох містах домінує якась одна з них. У розвинених державах, наприклад, є міста (найчастіше – це міста-супутники) з університетом як головною містотвірною інституцією: у Великій Британії – це, зокрема, Оксфорд, в Україні – Острог. На сході нашої країни зосереджено чимало міст, у яких над усіма іншими видами діяльності та сферами життя превалює виробнича. Такі монофункціональні міста виявляються найбільш загроженими щодо перспектив розвитку.
Гість радіостудії також підкреслив, що, по-перше, село (як форма розселення) не зникне абсолютно: сільська місцевість завжди потребуватиме залучення робочої сили (бодай для аграрного сектору економіки), проте розвиток продуктивних сил та інтенсифікація виробництва призводять до збільшення рівня автоматизації і, відповідно, до скорочення кількості зайнятих осіб. По-друге, село, звичайно, не зникне фізично: в країнах із високим рівнем урбанізації (понад 90%) спостерігається переселення містян до сільської місцевості (переважно до приміської зони, котеджних містечок тощо) з одночасним збереженням міського способу життя. Такі люди залучені до діяльності, не пов’язаної з сільським господарством, і працюють дистанційно – як фрілансери. Ця глобальна тенденція до посилення субурбанізації поступово посилюється і в Україні.
За словами А. Мозгового, урбанізація (як і глобалізація) має й зворотний бік: міста є культурними конгломератами, а отже, на відміну від сіл, значно гірше сприяють ретрансляції етнічних культурних кодів.
Більше про це, а також про оптимальну й мінімальну кількість мешканців міста, глобальне село та причини, що зумовлюють необхідність проведення чергового Всеукраїнського перепису населення, слухайте в аудіозаписі радіопередачі, доступному за посиланням: http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=1746720.