Про причини цвітіння води в найбільшій водній артерії нашої країни – Дніпрі – та можливі шляхи вирішення цієї проблеми сайту «Тексти» розповіли вчені Інституту гідробіології НАН України – провідний науковий співробітник відділу загальної та санітарної гідробіології доктор біологічних наук, професор Володимир Щербак і науковий співробітник відділу іхтіології та гідробіології річкових систем Олександр Савицький.
 Канівське водосховище влітку 2017 року (супутниковий знімок) |
Зелене забарвлення Дніпра в теплу пору року спричинене «цвітінням» ціанофітів, відомих також як синьозелені водорості. Останніми роками науковці дедалі частіше фіксують це явище, що супроводжується формуванням у водоймах надлишкової кількості фітомаси. Як пояснив В. Щербак, синьозелені водорості утворюють численні колонії, що можуть налічувати тисячі клітин, скупчення цих водоростей здатні досягати значної чисельності й біомаси.
Застоювання води у водосховищах Дніпра знижує здатність річки до природного самоочищення. Забудова берегів водоймищ Дніпра, яка нерідко відбувається із порушенням чинного законодавства, також призводить до погіршення екологічного стану дніпровського каскаду.
Вчені зазначають, що при створенні водосховищ було затоплено великі обсяги родючого ґрунту – чорнозему, поживні речовини з якого (в тому числі азотні і фосфатні сполуки) досі слугують ресурсом для розвитку синьозелених водоростей.
Проте головною серед причин регулярного позеленіння українських водойм учені-гідробіологи називають перевищення концентрації фосфатів в акваторіях. Ці речовини потрапляють до водойм переважно з різноманітними мийними засобами, які й досі широко використовуються в Україні.
При інтенсивному «цвітінні» кількість кисню у придонних горизонтах суттєво знижується, що негативно впливає на розвиток донних організмів, які є кормовою базою риб. Крім того, синьозелені водорості, які концентруються у поверхневих шарах води, затримують сонячне проміння при його проникненні в товщу води, через що планктонні водорості починають відмирати, виділяючи токсини, й осідати, утворюючи донні відкладення, котрі перешкоджають швидкому оздоровленню акваторії.
«Наші водоймища багаті на азот і фосфати. І якщо ці елементи перестають потрапляти ззовні, то азот і фосфати все одно продовжують вивільнятися з донних відкладів», – говорить В. Щербак.
Докладніше про це, а також про вітчизняний і зарубіжний досвід відновлення водних екосистем та реабілітації водойм і можливості його застосування читайте в повному тексті публікації – за посиланням: http://texty.org.ua/d/static/wrack/.