Перегляд повідомлення

1 лютого 2018 року в Інституті літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України відбувся науковий семінар «Підсумки літературного сезону 2017», проведення якого ініціювала Національна спілка письменників України (НСПУ), а Інститут активно підтримав. Модератором заходу став голова НСПУ Михайло Сидоржевський. У межах зібрання було виголошено сім доповідей, присвячених питанням сучасного літературного процесу.

Роботу семінару розпочав директор Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України академік Микола Жулинський. У вступному слові він підкреслив важливість осмислення сучасного літературного процесу та наголосив на дефіциті літературної критики в нашій країні.

Голова НСПУ Михайло Сидоржевський озвучив міркування щодо основних тенденцій 2017 року, відзначивши посилення позицій окремих книжкових ярмарків, видавництв і літературних премій. Окрім цього, він звернув увагу на посилення ролі регіональних журналів і на проникнення теми війни в літературу, а також визнав зменшення кількості паперової продукції, пояснюючи це «переходом» літератури й літературної критики до інтернет-простору. Розвиваючи думку М. Жулинського, голова НСПУ заявив, що критики в нашій країні є, а самої критики немає, і пояснив такий парадокс відсутністю системного підходу та звернув увагу на низький рівень культури дискусій із теми сучасного письменства в соціальних мережах.

Академік М. Жулинський у доповіді «Український літературний ландшафт: співжиття дерев і кущів» наголосив на великому значенні історичної прози, покликаної дати нашому народові історичне усвідомлення й висвітлити реальні події, що відбувалися на українській землі. Як приклад, дослідник навів книги П. Кралюка «Козацька міфологія України: творці та епігони», О. Гнатюк «Відвага і страх», В. Шовкошитного «Кров свята», М. Лабуньки «Коли ліс був наш батько. Спомини», В. Шкляра «Троща» й багато інших. На завершення свого виступу М. Жулинський метафорично підкреслив, що література – це ліс із високими деревами, між якими ростуть і великі чагарники, тому перед літературною критикою стоїть надскладне завдання – провести селекцію.

Старший науковий співробітник відділу теорії літератури та компаративістики Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України кандидат філологічних наук Леся Демська-Будзуляк висвітлила тему «Тенденції та симптоми сучасної української літератури». Дослідниця передусім зауважила, що, попри появу власної якісної літературної продукції, спостерігається все ж таки домінування перекладної літератури, яке можна пояснити недовірою українського читача до української книги. До того ж, як виявилося, твори про Майдан і війну наші читачі купують здебільшого неохоче, що свідчить про кризу гуманітарної політики. Водночас, помітний інтерес до цих тем проявляють закордонні читачі, що змушує визнати: «Ми цікавіші іншим, ніж самі собі». Літературу для дітей віком 3–6 років дослідниця оцінила досить високо, книги, призначені для читачів 6–9 років, назвала «читанням для розваги», а ситуацію з підлітковою літературою – критичною.

Науковий співробітник відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України Костянтин Родик у виступі «Прогноз книжкової погоди» осмислив «передбачення «Книжки року»» на 2017 рік, зроблені на основі аналізу статистики цього всеукраїнського рейтингу. Доповідач одразу зазначив, що більша частина «прогнозу» справдилася, й зауважив: «До певної міри, можна говорити про настання епохи нон-фікшн на українському літературно-книжковому ринку». К. Родик також наголосив на важливості критики в сучасному світі: «Критика – ось ключове слово для розуміння всіх процесів за вікном. Чи то вікно літературне, а чи політичне. Критика як фахова аналітика – універсальний засіб супроти граблів та короткозорості». Водночас, він зізнався, що не знає, як підвищити рівень літературних дискусій в Україні, справедливо вбачаючи основну причину їхнього незадовільного стану в низькій оплаті роботи критика.

Головний редактор журналу «Всесвіт», докторант відділу світової літератури Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України кандидат філологічних наук Дмитро Дроздовський виступив із доповіддю «Перекладні видання як чинник літературного процесу: тенденції та виклики 2017 року». Апелюючи до метафори «лісу» М. Жулинського й до оцінки сучасного літературного процесу М. Сидоржевським, він нагадав, що демократія – не результат, до якого ми прийдемо, а передусім процес, у якому ми перебуваємо. Саме тому сучасні дискурсивні практики дуже важливі, а часом – і важливіші за «результат». Однією з виразних тенденцій перекладацького процесу в Україні доповідач назвав перепрочитання й перекладацтво класичних творів. Він, до того ж, згадав важливі літературні переклади минулого року – роман І. Альєнде «Японський коханець» (переклад С. Борщевського), п’єсу М. де Сервантеса «Театр чудес» (переклад Ю. Михайлюк), п’єсу Г. фон Клейста «Розбитий глек» (переклад Ю. Андруховича) й інші. Крім цього, Д. Дроздовський заявив, що поділяє думку К. Родика про потужне представлення нон-фікшн у сучасній літературі. «Для мене немає ні оптимізму, ні песимізму. Треба констатувати, вивчати, аналізувати ці тенденції», – резюмував доповідач, стверджуючи, що 2017 рік у царині перекладацтва був дуже успішним.

Роботу наукового семінару продовжила доповідь старшого наукового співробітника відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України кандидата філологічних наук Ніни Герасименко «Література АТО: теми, проблеми жанру». Дослідниця відзначила, що книжки про Революцію Гідності та війну на Донбасі стали «новим трендом» у сучасній українській літературі, та за хронологічним принципом виокремила етапи їхньої появи: поезія і документальна публіцистика, журналістські розслідування, велика проза, література для дітей. Доповідачка також зауважила, що, крім спільної теми, ці твори об’єднує тяжіння авторів до документалістики й літератури факту. Наприкінці свого виступу Н. Герасименко наголосила, що така література є безцінним скарбом для патріотичного виховання молоді.

Науковий співробітник відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України кандидат філологічних наук Тарас Головань виголосив доповідь «Духовна автобіографія Томаса Мертона: перекладати не можна зволікати». На думку науковця, поява «Семиярусної гори» Т. Мертона в українському перекладі назрівала дуже давно. Цінність даного перекладу полягає в тому, що він виявляє потужну західну традицію написання духовних автобіографій. Дослідник також зазначив, що «Семиярусна гора» – це класика духовної автобіографії, яка й досі лишається бестселером в американському суспільстві. До того ж, «Семиярусна гора» – якісний зразок літератури нон-фікшн. За словами Т. Голованя, її можна порівняти з книгою П. Сороки «Знак серця: Денники», оскільки обидва твори репрезентують високий рівень інтертекстуального письма.

Наприкінці наукового семінару виступив студент Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Сергій Савін, який зосередив увагу на темі «Поетичний дебют 2017-го року». Доповідач згадав про появу збірок О. Мимрука «Цукровик», С. Шкараби «Проміння всередині флейти», Я. Корнєва «Дещо з насіння», І. Кулянди «Пливи, кораблику, пливи», а також звернув увагу на антологію сучасної української поезії «Галерея чуття. Частина ІІ». Підсумовуючи свій виступ, С. Савін заявив, що не згоден із рішенням інтернет-видання «ЛітАкцент», згідно з яким номінація «Поезія» залишилася без переможців.

Після виголошення доповідей розпочалося їхнє обговорення. Завідувач сектору слов’янських літератур Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України доктор філологічних наук, професор Павло Михед висловив думку, що жанр репортажу нині користується значною популярністю, бо люди вже не довіряють художньому слову, яке поступово знецінюється. Перекладач Всеволод Ткаченко доповнив перелік перекладених видань, що вийшли у 2017 році. Як зауважила науковий співробітник відділу теорії літератури та компаративістики Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України кандидат філологічних наук Надія Гаврилюк, філологічна поезія – це не робленість і штучність, а передусім – мистецтво й ремесло, й закликала бути закоріненими у «своє». Доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Богдан Пастух спробував «заспокоїти» всіх, хто відчуває тривогу за українську літературу, думаючи, що вона зараз перебуває у стані стагнації. Крім цього, він підтримав рішення «ЛітАкценту», оскільки вважає, що «жоден з авторів не показав нового естетичного рішення». З цим твердженням не погодилася аспірантка Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України Катерина Девдера: вона переконана, що результат рейтингу «ЛітАкцент року – 2017» свідчить не так про стан поезії, як про стан критики, котрої дуже бракує. Професор кафедри слов’янської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка доктор філологічних наук Михайло Наєнко наголосив, що зараз немає якісних дискусій, бо людям бракує знань, тому вони зазвичай і переходять від критики творів до критику особистостей. «Літературна критика потребує професійності», – підсумував професор. Заступник голови НСПУ Віктор Мельник нагадав про відносність присудження будь-якої відзнаки, мотивуючи це тим, що залежно від складу журі змінюється й склад переможців. Розвиваючи цю тему, заступник голови НСПУ Олександр Гордон наголосив, що навчити когось бути хорошим письменником неможливо, бо для цього потрібні певні літературні задатки, а навчити бути хорошим критиком – можна. Доктор філологічних наук Лукаш Скупейко зазначив, що у відсутності критики «винна й сама критика», і нагадав, що в журналі «Слово і Час», головним редактором якого він є, для неї відведено окрему рубрику. Погоджуючись із раніше висловленими думками про Інтернет як головного нині «конкурента» літературної критики, він підкреслив, що критика, опублікована в соціальних мережах, ні до чого не зобов’язує автора, тому що можна легко й назавжди видалити свій текст. Водночас, критична стаття, надрукована в періодичному виданні, вимагає більшої відповідальності. Наприкінці виступу Л. Скупейко закликав присутніх: «Почнімо з себе».

Підсумовуючи роботу наукового семінару, М. Жулинський подякував М. Сидоржевському та НСПУ за ініціативу проведення такого заходу, а також усім доповідачам і гостям. М. Сидоржевський, зі свого боку, пообіцяв і надалі ініціювати подібні семінари, щоб вони стали доброю щорічною традицією.

Повний відеозапис заходу доступний за посиланням: https://youtu.be/m5KniSf49xM

За інформацією Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України