Чергова знаменна подія сталася в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України. 6 грудня 2018 року відомий словацький фольклорист і українознавець, мистецтвознавець, літературознавець, бібліограф іноземний член НАН України Микола Мушинка передав у дар відділові рукописних фондів та текстології цієї академічної наукової установи надзвичайно цінні архівні матеріали: листи, листівки й оригінали фотографій відомого українського письменника Олександра Олеся (1878—1944 рр.).
 На знімках угорі: архівні матеріали, передані в дар відділові рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, – листи, листівки й оригінали фотографій відомого українського письменника Олександра Олеся (1878—1944 рр.) |
В останні роки вимушеної еміграції О. Олесь тісно приятелював із родиною Бориса та Ніни Левитських, часто зустрічався з ними, відпочивав у товаристві українських емігрантів Праги.
Борис Костянтинович Левитський (1893—1965 рр.) — український композитор, співак (тенор), піаніст. Навчався у технічних інститутах Варшави та Праги, а в Українському високому педагогічному інституті (Прага) 1928 року (клас композиції Ф. Якименка й О. Шіна) здобув музичну освіту. Незважаючи на те, що працював інженером у Празі, він виступав в українських концертах як соліст-співак і піаніст-концертмейстер, співав у хорі. Саме музична діяльність Б. Левитського поєднала його тісною та довголітньою дружбою з О. Олесем: він був автором опер «Солом’яний бичок», «Івасик-Телесик» і багатьох пісень на слова геніального українського лірика.
Ніна Григорівна Левитська (1902—1974 рр.) — українська скульпторка. На еміграції у Празі – від 1923 року, де навчалася в Українській студії пластичного мистецтва, в Педагогічному інституті та Карловому університеті. Ніна Левитська виготовила бюст О. Олеся (про цю роботу вона залишила веселі спогади, зокрема про те, як позував письменник, де вони зустрічалися тощо), а по його смерті зняла з рук та обличчя поета посмертні маски, які зберігаються в Музеї української культури у словацькому місті Свидник.
Наприкінці 1960-х років Ніна Левитська передала листи О. Олеся на зберігання професорові Миколі Мушинці, якого за відсутності власних дітей вважала своїм прийомним сином.
М. Мушинка — доктор філологічних наук, член Міжнародної комісії з дослідження національної культури Карпат та Балкан, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) (з 1989 р.), Президент НТШ у Словаччині, голова Асоціації українців у Словаччині (від 1990 р.), іноземний член НАН України (від 1997 р.).
 Іноземний член НАН України М. Мушинка |
 Зліва направо: голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Павло Мовчан; заступник директора з наукової та видавничої діяльності Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, завідувач відділу рукописних фондів і текстології цієї академічної установи кандидат філологічних наук Сергій Гальченко вручає іноземному членові НАН України Миколі Мушинці нагороду до 100-ліття Національної академії наук України
|
Усі листи О. Олеся до родини Левитських М. Мушинка дбайливо зберіг, а нещодавно передав їх Інститутові літератури імені Тараса Шевченка НАН України задля поповнення особового фонду О. Олеся, який надійшов у 1994 році – також із Праги. Сам дослідник на церемонії передачі архівних матеріалів згадав про те, що після трагічних подій на Ольшанському цвинтарі прах О. Олеся та його дружини Віри Антонівни повернувся до рідної землі. Тому надійшов час і для повернення усіх документальних джерел нашої історії до України.
 Зліва направо: С. Гальченко, М. Мушинка та головний хранитель фондів Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України кандидат філологічних наук Н. Лисенко у момент підписання актів на передання архіву |
 С. Гальченко та М. Мушинка у момент передання архівних матеріалів |
Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України висловлює глибоку вдячність М. Мушинці за безцінний подарунок і бажає йому довгих років плідної та творчої праці.
За інформацією Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України